Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » День відбуття 📚 - Українською

Читати книгу - "День відбуття"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "День відбуття" автора Олексій Михайлович Волков. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 78
Перейти на сторінку:
для початку вирішив навчити її правильно падати. Мимоволі згадувалося її вчорашнє падіння і удар потилицею — добре, що об килим, при згадці про який чомусь знову й знову хололо усе всередині. Хвилин тридцять вони займалися виключно цим. Сергій розповів їй про основні принципи правильного безболісного падіння, і тепер обережно кидав її на килим. Власне, «кидав» — це надто сильно сказано. Скоріше — незграбно опускав, не в змозі звикнути до делікатної ваги та тендітної статури свого нового партнера. Кілька разів Юлія намагалася протестувати проти такого підходу, але він переконав її, пояснивши, що в самбо, як і в будь-якому іншому виді спорту, все потрібно засвоювати поступово.

Як не намагалася Юлія тримати себе бадьоро, а вчорашнє тренування таки далося взнаки. Сергій помічав неточність її рухів, в усьому, що вона робила, відчувалася якась незакінченість. Тому, добре розуміючи її стан, він мимоволі відчував до неї звичайну жалість. А втім, вона має те, що хотіла. Вони відпрацювали по повній програмі, і наприкінці тренування Сергію почало здаватися, що його партнерка посвіжішала. Все-таки бажання їй не бракувало, і вже хоча б цим вона заслуговувала на повагу.

— Загалом непогано як для другого тренування, — мовив Сергій, витираючи піт, — але не дуже зазнавайтесь. То як, завтра приходити?

— Завтра? — Вона ніби не зрозуміла. — Звичайно, якщо можете. А в нас буде факультатив? Борис Олександрович розповідав, як проходять ваші тренування. Ви ж після основної програми відпрацьовуєте кому що до вподоби…

Сергієві мало очі не вилізли на лоба.

— Вам що, мало? Я гадав, що достатньо вас вимучив. Тим більше при такому щільному розкладі… Втім, як хочете. Що, просто зараз?

— Якщо ви не поспішаєте…

— Гаразд, — промовив Сергій, — я не поспішаю. Хай буде факультатив. І що ж вас цікавить?

Вона ніяково глянула на нього спідлоба, наче стидаючись, і сказала:

— Я читала, що в самбо існує комплекс прийомів проти нападу з ножем… Ви їх знаєте?

Сергій почухав потилицю.

— Деякими володію, але… Ви знаєте, в мене ще вдома виникла така думка: я міг би розробити для вас спеціальний комплекс прийомів, необхідних жінці для самозахисту. Ну, розумієте? Звичайно, дужий чоловік для чого може нападати на жінку? Щоб образити, зґвалтувати. Я міг би поміркувати і розробити ряд якихось стандартних поз, які можуть при цьому виникати, хоча, звичайно, ніколи не ґвалтував жінок. Таким чином, ви могли б працювати цілеспрямовано в цьому напрямку і навчитися застосовувати стандартні для таких ситуацій прийоми. Зрозумійте, я не зможу підготувати з вас висококласну спортсменку, яка вміє віртуозно проводити прийом з будь-якого положення. Отже, така методика повинна полегшити вам завдання.

Та Юлія, на мить замислившись, відповіла:

— Все-таки покажіть мені кілька прийомів.

— Гаразд, — сказав Сергій, — несіть ніж. Тільки, прошу вас, такий, яким не можна зарізати.

Юлія вийшла і за кілька хвилин повернулася зі столовим ножем, яким ще явно не користувалися, з якогось набору. Його вістря було заокруглене, лезо зовсім тупе. Таким ножем дійсно важко було травмувати. Сергій мовчки помацав пальцем лезо і повернув їй. Очі дівчини на мить зустрілися з його очима. І Сергій чомусь зніяковів. Раптово. Що за чортівня… Цього тільки бракувало. Але й при цьому він встиг прочитати у її погляді — вона дійсно хоче набути цих навичок.

— Ну що ж, — сказав він, — нападайте.

— А як? — розгублено запитала Юлія.

— Ось так…

Сергій зробив кілька випадів.

— Як правило, суперник намагається нанести вам удари по життєво важливих точках — грудна клітка, живіт, шия. Ну, вперед!

Юлія покрутила незвичний предмет в руці, зробила несміливий випад. Він легко ухилявся, пересуваючись на напівзігнутих ногах, а потім, коли вона втратила на мить рівновагу, цілячи йому в живіт, перехопив руку з ножем і заламав за спину, намагаючись бути якомога обережнішим. Вдруге Сергій потягнув захоплену руку на себе, вдаривши її ненасправжки коліном у живіт, а потім рубонувши ребром вільної долоні по викрученій руці, що тримала ніж, відчуваючи, що йому неприємно навіть імітувати такий удар, стискаючи в кулаці її тендітне зап’ястя. Але це була його робота. Втретє перехоплена рука описала півколо, і ніж «нападника» вразив його ж у груди. Вони працювали ще півгодини, поки Юлія сама не сіла на підлогу і, перевівши подих, сказала:

— Це мені сподобалося. Ефектно і гарно… Я хочу навчитися. Але на сьогодні вистачить. Більше не можу…

І цього дня Сергій залишив будинок на зеленій галявині з відчуттям, що чесно відробив свої п’ять доларів.

IV

Кілька наступних місяців повністю прояснили ситуацію. Юлія виявилася здібною ученицею. Все, що показував Сергій, вона твердо засвоювала, рано чи пізно. Іноді — ціною просто-таки неймовірної праці. Та скоро йому набридло дивуватись. І тоді з’явилося свого роду захоплення. Так буває, коли раптом починаєш бачити плоди своєї праці, яка ще зовсім недавно здавалася безперспективною. Тим паче що ця праця приносила непоганий заробіток. І він робив це від душі, не замислюючись над тим, чи не має в собі його натхнення ще якихось коренів.

Але працювати на два, навіть на три, враховуючи навчання, фронти виявилося дійсно неможливо. Сергій почав пропускати власні тренування, іноді навіть двічі на тиждень. І наслідки не забарилися — він програв першість вузів, програв чисто. Це була втрата форми, закономірне явище при тому, що він собі дозволив. Пропала праця кількох років. Врешті-решт, він ніколи не ставив за мету досягти спортивних вершин. Ніде не було написано, що він обов’язково повинен стати майстром. Зате він вибрався з фінансової скрути. Залишилися в минулому ті часи, коли доводилося ламати голову, де взяти кілька гривень на нові шкарпетки, не говорячи вже про те, щоб запросити до себе дівчину. Робота в автомайстерні оплачувалася скромно. Тепер фінансових проблем у нього не було. Сергій вже навіть міг дозволити собі позичити кілька зелених комусь зі своїх товаришів.

Гайдукевич справно платив, іноді ще й роблячи подарунки на кшталт футболок і спортивного взуття — цим крамом торгувала

1 ... 4 5 6 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День відбуття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "День відбуття"