Читати книгу - "Потайна кімната, Йорн Лієр Хорст"

— Ми рахуватимемо гроші й складатимемо в нові коробки, щоб мати повну картину. Коробки й пачки грошей я перевірю на відбитки пальців іще тут — про всяк випадок, але кілька екземплярів відберемо для детального дослідження в лабораторії Кріпоса.

Вони ще не встигли взятися до роботи, як почувся дзвінок. Вістінґ вийшов у коридор, за дверним віконцем побачив Ліне з Амалією.

— Ти замкнувся? — здивувалася донька.

Вістінґ вдав, ніби дуже заклопотаний внучкою, яка кинулася йому на шию. Він ніколи не замикався удома. Ліне й Амалія просто заходили до хати, коли навідувались у гості.

— Ми з Мортенсеном маємо тут одну справу.

Вістінґ підкидав малу в повітрі, а дівчинка аж гикала від захоплення і голосно сміялася.

— Ми приготували холодний чай, — Ліне простягнула батькові горня. — Трохи й тобі принесли.

У горнятку задзенькотіли шматочки льоду.

— Як смачно! — похвалив Вістінґ, далі стоячи на порозі.

Запала незручна пауза.

— Вона — маленька злодюжка, — Ліне кивнула на доню.

Вістінґ відставив горня, зазирнув просто в оченята внучки.

— Що таке мама каже? — запитав суворим голосом.

Амалія зазвичай торохтіла без упину, щораз складаючи докупи нові слова, а зараз мовчала, мов води в рот набрала.

— Ми були в крамниці, вона сиділа у возику, — пояснила Ліне. — А коли вийшли надвір, у її руках я побачила пакетик льодяників.

— І як ви вчинили?

— Вернулися і поклали цукерки на місце, у штатив біля самої каси.

— От дурна крамниця, — Вістінґ потерся носом до Амаліїної щічки, і дівчинка відразу засміялася.

— Не кажи так, — Ліне простягнула руки по дитину. — Вона не зрозуміє, що вчинила погано.

Вістінґ знову споважнів, серйозно глянув у вічі малій.

— Дідусь засмутиться, якщо ти братимеш цукерки без дозволу, — сказав він, віддаючи внучку мамі. — Але дворічці важко збагнути залежність між ласощами і потребою давати за них гроші, — додав він.

Вона розуміє, що добре і що погано.

Вістінґ усміхнувся. Ліне була хорошою матір’ю.

— Киця, — промовила Амалія.

— Киця?

— У нашому садку живе кіт, пояснила Ліне.

— Ага!

— Якщо ти зайнятий, ми зайдемо ввечері, — сказала Ліне.

— Чудово!

Вістінґ почекав, доки вони вийшли на вулицю, тоді зачинив двері й замкнув їх на ключ.

Вони озброїлися латексними рукавичками. Вістінґ зняв пакувальну стрічку і відкрив першу коробку. Складалося враження, що банкноти накидали туди в страшенному поспіху. Мортенсен узяв кілька верхніх, щоб перевірити їх на відбитки пальців.

— Майже невживані на вигляд, — завважив Вістінґ, закладаючи перший стосик доларів у машинку.

Банкноти зашелестіли в апараті.

Мортенсен оглянув перераховані купюри.

— 2001-й і 2003 рік, — прокоментував він, кладучи пачки в порожню коробку. — Банкноти переважно експлуатують десять років, доки вони не зносяться, а тоді знімають з обігу.

Вістінґ одягнув окуляри, передивився наступну пачку — банкноти теж не надто пожмакані.

— Усі 2003 року випуску, — сказав він. — Але не однієї серії. Це гроші не з однієї партії. Принаймні лежать не за порядком.

Вістінґ заклав наступну пачку грошей. Мортенсен шукав через інтернет у телефоні інформацію про американські стодоларові купюри.

— Їхня система відрізняється від нашої, — озвався він. — 2003-й — рік дизайну стодоларових купюр, отже, серію 2003 року друкували аж до нових змін у дизайні 2006 року.

— Тобто навіть якщо на банкноті стоїть 2003 рік, не конче, що вона була надрукована цього року? — запитав Вістінґ.

— Не зовсім так. У травні 2005 року американський фінансовий департамент очолила нова керівниця. Банкноти почали випускати з її підписом у серії 2003-А, аж доки 2006 року розробили новий дизайн стодоларових купюр.

— У нас є хоч кілька банкнот 2003-А?

— Поки не траплялися.

Ручний контроль розтягнув підрахунок на довший час, ніж сподівався Вістінґ. Аж через три чверті години вони дісталися до дна першої пачки: два мільйони й сорок вісім тисяч доларів, банкноти номіналом у сто й п’ятдесят доларів.

— Курс трохи більше восьми крон, — підрахував на телефоні Мортенсен. — Точніше — 8,7 крон за долар. Тобто в кронах 16,7 мільйона.

Вістінґ заклеїв стрічкою першу коробку.

— Жодної банкноти серії 2003-А. Отже, йдеться про період до травня 2005 року.

Мортенсен кивнув.

— Ану, знайдімо коробку з євро, — запропонував він, знімаючи захисну стрічку з першої-ліпшої коробки.

Цю коробку не відчиняли раніше, тому Вістінґ приніс ножа й розрізав стрічку.

— Британські фунти стерлінгів! 50-фунтові банкноти.

— Рік на них зазначений? — запитав Мортенсен, але від нетерплячки сам ухопив пачку.

— 1994-й…

Мортенсен докопався до дна коробки й наткнувся на щось, що стирчало між двома шарами банкнот. Чорний дріт.

Він вийняв його двома пальцями.

То був шматок дроту, на обірваному кінці якого їжачилися менші червоні й блакитні дротики, а на другому кінці виднілася маленька металева заклепка.

— Це — роз’єм типу «мініджек», — пояснив Мортенсен. — Для аудіопристрою.

Він вийняв пакетик для речових доказів. Вістінґ розглядав маленьку електричну штучку, доки Мортенсен не поклав її в пакетик.

— Широко вживана деталь. У навушниках, слухових апаратах, апаратурі радіозв’язку.

Вістінґ кивнув. Ще рано було робити висновки чи навіть припущення, але він не міг позбутися думки, що тут ішлося про якусь таємну операцію, де все відбувалося незвичайно швидко, а тому щось пішло не так.

Він взяв нову пачку банкнот, оглянув її.

— І тут 1994 рік. На всіх інших, як я бачу, теж.

Він змінив позначення валюти на лічильнику й заклав у машинку першу пачку. Мортенсен тим часом читав про британські фунти на сайті «Bank of England».

— Скидається на те, що дизайн відповідає року випуску. 2011 року випустили нову банкноту номіналом 50 фунтів. Усі банкноти, надруковані між 1994-м і 2011-м роками, позначені 1994 роком.

Ще за три чверті години вони нарахували 186 000 фунтів стерлінгів.

— Трохи більше, ніж 1,9 мільйона норвезьких крон, — підрахував Мортенсен.

Від паперової пилюки Вістінґові задерло горло. Горня з чаєм від Ліне стояло на поличці біля дверей, але шматочки льоду в ньому вже давно розтанули. На кухні він налив дві склянки води.

— Нам треба поїсти, — сказав він. — Я замовлю піцу.

Чекаючи на доставку піци, вони взялися перераховувати гроші з наступної коробки — евро різного номіналу.

— Коли ввели евро, не пригадуєш? — запитав Вістінґ, знову переставивши визначник валюти.

Мортенсен перевірив в інтернеті.

— В обігу з січня 2002 року.

— Це звужує коло пошуків, — завважив Вістінґ. — Отже, гроші з’явилися, скоріш за все, у період між січнем 2002-го та травнем 2005 року.

— Але ми й далі нічого не знаємо, коли вони потрапили до рук Клаусена, — заперечив Мортенсен. — Хіба можемо здогадуватися, що це сталося не раніше