Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Пуаро веде слідство 📚 - Українською

Читати книгу - "Пуаро веде слідство"

412
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пуаро веде слідство" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 45
Перейти на сторінку:
на її шиї, там, де було намисто, видніла кривава смуга.

У першу мить нам здалося, що леді не жива, але коли ми схилилися над нею, її повіки розтулилися.

– Китаєць, – ледве прошепотіла жінка, – китаєць, бічні двері…

Лорд Ярдлі зірвався на ноги, лаючись. Я скочив услід за ним, серце мало не вистрибувало в мене з грудей. Знову китаєць! Бічні двері виявилися маленькими дверцятами в кутку, лишень за якийсь десяток ярдів30 від місця, де лежала леді. Коли ми підбігли до цього виходу, у мене вихопився скрик: просто на порозі лежало намисто, що його, тікаючи, впустив злодій. Я впав на коліна і радісно схопив прикрасу, аж тут скрикнув лорд Ярдлі: посередині намиста зяяв отвір. «Зірка Сходу» зникла!

– Так он воно що, – видихнув я. – Це були не звичайні злодії. Їм потрібен був саме той камінь!

– Але як той китаєць потрапив у дім?

– Через ці двері.

– Та ж вони завжди замкнені!

Я похитав головою.

– Зараз не замкнені. Погляньте. – Я штовхнув двері, і вони відчинилися.

Тут щось упало на підлогу. Я нахилився й підняв клаптик шовкової тканини з вишивкою. Без сумніву, він відірвався від халата китайця.

– Мабуть, поспішаючи, він прищемив край одягу дверима, – пояснив я. – Біжімо за ним! Він не міг утекти далеко.

Та всі наші зусилля виявилися марними. Злодій легко розчинився в темряві. Ми мусили повернутися, і лорд Ярдлі послав слугу в поліційний відділок повідомити про злочин.

Пуаро весь цей час був із леді Ярдлі, він подбав про неї не гірше, ніж це зробила б жінка. Леді почувалася вже значно краще і змогла розповісти нам, що сталося.

– Я саме збиралася ввімкнути горішнє світло, коли ззаду на мене напав чоловік. Він рвонув намисто на моїй шиї так сильно, що я впала навзнак. Тоді я встигла помітити, як він тікає через бічні двері. Волосся в нього було заплетене в косичку, а вбраний він був у вишитий халат, тож я здогадалася, що то китаєць. – Леді замовкла і здригнулася.

Увійшов дворецький і тихо сказав лордові Ярдлі:

– Прибув джентльмен від Гоффберґа, мілорде. Він каже, що ви на нього чекали.

– Сили небесні! – вигукнув із досадою лорд. – Треба з ним поговорити, мабуть. Але не тут, Маллінґсе, а в бібліотеці.

Я відвів Пуаро вбік.

– Дорогий друже, вам не здається, що нам краще повернутися в Лондон?

– Ви так вважаєте, Гастінґсе? Чому?

– Ну, – я делікатно кашлянув, – усе пішло трохи не так, як планувалося, правда? Ви сказали лордові Ярдлі довіритися вам, і тоді все буде гаразд – а натомість діамант вислизнув прямісінько у вас з-під носа!

– Це правда, – понуро погодився Пуаро. – Не можу сказати, що це моя найблискучіша перемога.

Я мало не розсміявся, почувши, як мій друг сприймає події, але продовжував правити своєї.

– Отже, тепер, коли ми спричинили – перепрошую за вислів – такий розгардіяш, невже ви не думаєте, що краще негайно звідси поїхати?

– А як же вечеря, чудова, без сумніву, вечеря від видатного кухаря лорда Ярдлі?

– Ах, яка там вечеря! – нетерпеливився я.

Пуаро з жахом звів руки до неба.

– Mon Dieu!31 У цій країні ви ставитеся до гастрономічних справ зі злочинним недбальством.

– Є ще одна причина, чому ми маємо негайно повертатися в Лондон, – продовжував я.

– І що ж це причина, мій друже?

– Другий діамант, – прошепотів я, – той, що належить міс Марвелл.

– Eh bien, а що з ним?

– Як ви не розумієте? – дивна нетямущість Пуаро почала мене нервувати. Де подівся його гострий розум? – Вони вже вкрали один діамант, тепер їм потрібен другий.

– Tiens!32 – вигукнув Пуаро, відступивши на крок і дивлячись на мене із захватом. – Друже, ваш мозок працює як ніколи блискуче! Уявіть собі, а я про такий варіант розвитку подій навіть не подумав! Але в нас достатньо часу. Повня буде аж у п’ятницю.

Я невпевнено похитав головою. Згадка про повний місяць не дуже мене переконала. Тож ми з Пуаро швиденько зібралися й поїхали, залишивши записку з перепросинами для лорда Ярдлі.

Я пропонував одразу поїхати в готель «Магніфісент» і розповісти міс Марвелл, що сталося, але Пуаро не погодився. Він наполягав, що справа може зачекати до ранку, і мені довелося з важким серцем поступитися.

А зранку Пуаро зовсім не виявляв бажання кудись іти. Я запідозрив, що після поразки на початку він не хоче далі працювати з цією справою. І коли взявся його переконувати все ж піти до міс Марвелл, мляво відповів (але не без резону!), що оскільки подробиці вчорашніх подій уже з’явилися у вранішніх газетах, то Рольфи зможуть прочитати все те саме, що почули б від нас. Мені довелося здатися.

Минуло трохи часу, і мої передчуття справдилися. Близько другої задзвонив телефон. Пуаро взяв слухавку. Кілька секунд він слухав, а потім коротко відповів: «Bien, j’y serai»33. А тоді сказав мені, трохи збентежено, а трохи захоплено:

– І що ви думаєте, mon ami? Діамант міс Марвелл… Його теж украли.

– Що? – скрикнув я, зриваючись на рівні. – І що ви тепер скажете про вашу «повню»? – Пуаро опустив голову. – Коли це сталося?

– Сьогодні вранці, я так розумію.

Я сумно похитав головою.

– Якби ж ви тільки мене послухали. Бачите, я таки мав рацію.

– Здається, так, mon ami, – м’яко сказав Пуаро. – Кажуть, що коли здається, то треба хреститися, але ж таки здається, що так…

Поки ми їхали на таксі до «Магніфісента», я раптом усвідомив усю підступність вигаданої злочинцями схеми.

– А хитро вони придумали з тою «повнею»! Хотіли відволікти нас і змусити думати про п’ятницю, а тим часом зробити свою чорну справу. Шкода, що ви їх не розкусили.

– Ma foi!34 – легковажно сказав Пуаро. Він знову був, як завжди, спокійнісінький. – Ніхто не здатен передбачити все наперед.

Мені стало його шкода. Так ненавидіти поразки!

– Не журіться! – спробував я підбадьорити друга. – Наступного разу вам пощастить більше.

Щойно ми прибули в «Магніфісент», нас одразу провели в кабінет управителя. Там уже був Ґреґорі Рольф і двоє детективів зі Скотленд-Ярду. Навпроти за столом сидів дуже блідий управитель.

Коли ми зайшли, Рольф кивнув.

– Схоже, ми наблизилися до розгадки цієї таємниці, – сказав він, – але… Повірити не можу! У того хлопця мала бути сталева витримка!

За кілька хвилин нас ознайомили з фактами. Містер

1 ... 4 5 6 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пуаро веде слідство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пуаро веде слідство"