Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 138
Перейти на сторінку:

За зайцями прибігли й лисиці, і барсуки, й кілька оленів і ще бозна хто. І всі вписалися у цей дивний хоровод. 

Змії розгубилися. Захоплені зненацька моєю пісенькою, вони й собі почали пританцьовувати. І скоро вже танцювали цей танок разом з іншими звірями. Родосвіт дивився на мене здивованими очима, він був весь вимазаний слизом і засапаний до того ж.

- Чарівник! Що з ним?

Я кивнув йому і продовжував співати, відчуваючи як під ногами прокидається земля, починає ходити ходором. Я знав що буде далі, і дав знак братові лягти на землю. Вчасно, бо моя пісенька якраз добігала кінця.
Минулого разу батько зупинив мене до того як я доспівав, але тієї миті вся моя надія буда на неї.

Потанцюймо друзі, земля загомоніла,

Землетрус іде, та злива навкруги.

Завії вітряні весело завивають,

Сонце високо в небі задзвони!

І щойно я проспівав останнє слово, як земля під ногами задрижала і роздався страшний тріск! Сонце наче збільшилося у розмірах і стало таким близьким, вітер ревів і збивав усіх з ніг, а злива змішалася зі снігопадом. Дерева загули, а десь ліворуч від нас здригнулася земля і вкрилася тріщинами. Та звірі танцювали колом навколо мене поки і я не впав додолу обличчям, не втримавшись на ногах. 

А потім все стихло. Я не одразу підняв голову щоб подивитися що коїться навколо. 

- Так, тепер я розумію чому батько видав тобі того блокуючого камінця, - спантеличено видав Родосвіт, піднімаючись зі снігу і відчищаючи меча від слизу і льоду. - Співаком тобі не бути, друже. Занадто небезпечно. Жаль, я чув на весіллях можна непогано заробити. 

Я й сам нарешті наважився подивитися що стало з лісом. 

- Не все так погано, еге ж. Кілька-цать дерев повалило, і, здається, у сусідній ущелині зійшла невеличка лавина, але нас хоча б врятовано. 

Він осікся на півслові. І підняв меча у ту ж мить - прямо перед нами стояв чарівник у білих міхах. 

- Яка в тебе чудова пісенька, - мовив він, не наближаючись до нас. Голос його здавався знайомим, але я не міг пригадати де і коли я його чув. - Змусити моїх друзів відволіктися від мого наказу - такого ще не бувало.

Вітер зірвав з його голови каптура і білосніжні міха впали на сніг. В мене забракло кисню.

- Ти! Але чому?

Зеленоокий ворожбит покачав головою:

- Ви влізли туди, куди не мали. І ви бачили мене.

Він склонив голову на бік і придивився до мене:

 - Твої зелені очі…Він й тебе змусив піти шукати то-незнамо-що? 

Тим часом Родосвіт вихопив лука і вистрілив у зеленоокого ворожбита, але той виявився спритнішим, зробив непомітний крок у бік, і стріла впала на сніг перед ним, не долетівши якихось пів ліктя.

- Це зайве, Світочу, - зауважив Вірго.

- Не клич його так! Ти не справжній ворожбит!

- Чому ні? Справжнісінький. І чуб маю, і списа, - він показав на складений спис з срібним кінчиком, приторочений до бока. - Один в один справжній ворожбит. Чи не так?

- Що тобі треба? - аж занадто спокійно спитав Родосвіт.

Той покачав головою.

- Ви ще не зрозуміли? Це кінець вашої чарівної подорожі. Ніхто ніколи не знайде ваших рештків і бісів каштелян вкотре пошиється в дурні, - він насолоджувався власною промовою, я бачив це.

- Я не розумію про що ти…

- Та облиш. Ви не перші, кого Колодар послав загрібати жар замість себе. Тільки йому це не допоможе, Склавіна приречена, так само й він.

Запала гнітуча тиша, і кожен з нас боявся ворухнутися.

- Погомоніли й досить. Хто перший?

Я зробив крок назад, до брата. Ось і все. 

Біля ніг щось зашелестіло, я опустив очі додолу. Дві змії ластилися до моїх ніг, наче коти навесні. Недовго думавши, я подумки наказав їм затримати ворожбита. І тієї ж миті вони поповзли до свого колишнього хазяїна! 

- О, мої маленькі зрадники. З поверненням…Що ви..Що ви задумали?!

Перш ніж я зрозумів що коїться, змії повалили чарівника на сніг і обліпили того наче две товстезні мотузки. Одна з них заліпила слизом обличчя чарівника і той заволав.

Брат не став чекати, щоб побачити що буде далі, підбіг до Вірго, склонився над ним на хвильку, а за мить вже махав мені рукою.

- Швидше!

Ми відбігли на кілька сотень кроків перш ніж він зупинився. Він скинув з себе кожух й виваляв його у снігу. 

- Бісів слиз, добре що мене не зачепило. Ти як?

Я вже знімав свого кожушка і зрозумів що трохи слизу потрапило на шию і руки, й там вже значилися крихітні опікі. Швидко витерся снігом, і витряхнувши одяг, відповів:

- Все добре, я у порядку.

Потім помітив як у братовій руці щось виблиснуло.

- Що це?

1 ... 49 50 51 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"