Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Щаслива суперниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива суперниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щаслива суперниця" автора Симона Вілар. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 92
Перейти на сторінку:

Видно, й справді вродливий, якщо навіть у такому стані леді Бертрада запам’ятала це.

— Він з’явився зовсім несподівано, взяв мене під руку, завів у бічний прохід. Зізнаюся, отче, я спочатку так злякалася, що слова не могла мовити — адже я бачила його там, біля мисливського будиночка. Однак у Гронвуді він повівся чомусь поштиво. Галантно вклонився й мовив: «Гадаю, не помилюся, припускаючи, що ви і є Бертрада Норфолкська», і мені відразу ж не сподобався дивний блиск у його пекучих чорних очах. «Я впізнав вас, — провадив він, — як упізнаю і ваші коси. На жаль, навіть яскраво-жовтогарячий плащ, який був на вас того вечора на острові, не зміг приховати їхньої привабливості». Від цих слів у мене підігнулися ноги, але він підтримав мене й посадив на виступ стіни в амбразурі. «Гадаю, кількох хвилин вам вистачить, щоб перепочити й зібралися з силами. А після цього, я думаю, вам належить непомітно вийти звідси й полишити замок. Так буде краще для всіх».

Я дивилася на нього, мов заворожена. Він не міг, не міг упізнати мене тієї вночі — адже я була в масці й у чоловічому одязі, а мої коси були заховані під каптуром. Але за яким правом він вимагав, щоб я полишила власний замок? Про це я й запитала хрестоносця, і те, що він відповів, виявилося гіршим за все, що я могла уявити. Виявляється, цей мерзотник, мій чоловік, відписав Гронвуд… своїй повії. Угоду було укладено за всіма правилами — в присутності шерифа, лорда д’Обіньї та єпископа Тетфордського. І тепер найкращий замок у всьому Денло належить Гіті Вейк! Вона й справді могла вказати мені на двері й навіть звеліти слугам вигнати мене геть.

Оце так! Відписати таку цитадель, як Гронвуд, коханці… Таке навіть уявити неможливо. Просто так замками не розкидаються. Тоді що це — бажання винагородити Гіту після всього, що сталося, чи прагнення захистити її від підступів леді Бертради? Але, здається мені, Едгар упевнений, що його союз із Гітою Вейк — назавжди, бо зробив її пані та власницею Гронвуда, але залишив замок своєю головною резиденцією в Норфолку. До того ж, ця угода узаконює майновий бік їхнього зв’язку. Спритно, досить спритно…

— І як ви вчинили, дитя моє?

— А що мені залишалося робити? Я попросила лицаря провести мене.

Схоже, цей лицар і справді припав їй до вподоби. Не здивуюся, якщо у вигадливій голівці графині відразу виник план зачарувати його та переманити на свій бік.

— І що ж вам відповів хрестоносець?

— Він сказав: «Пробачте, міледі, але люди, які запросили мене погостювати, можуть хибно витлумачити такий крок». Тоді я закричала: «Невже, сере, ви відмовитеся провести даму в пору, коли вже запали сутінки?». «Ніч — це ваш час, — сказав він. — Ідіть, міледі, та дякуйте Богу, що не зустрілися з графом Норфолком!». При цьому він зненацька торкнувся моїх кіс і зауважив: «Прекрасне волосся. Рідко зустрінеш таку пишноту, й тому його складно поплутати з іншим. Навіть якщо бачив тільки одного разу в нічних сутінках і відблисках пожежі. Їдьте з Гронвуда, міледі, й будьте розсудливі хоча б заради вашої сестри Матильди».

До чого тут імператриця? З якого дива цей хрестоносець згадав про неї? Невиразна підозра зародилася в мені, але тої миті мені було не до цього. Не гаючи часу, я взявся переконувати графиню, що їй і справді варто виїхати. І податися просто до батька в Нормандію, а може, й до самого Найсвятішого Престолу в Рим. Що швидше вона полишить Англію, то раніше я зможу почати готуватися до прибуття королеви Аделізи, котру я збирався розмістити в тих покоях, які займала леді Бертрада. І далі бути заступником графині стає небезпечно, якщо граф і його люди переконані в її причетності до спроби вбити Едгара.

Леді Бертрада рвучко випросталася. Обличчя її залилося темним рум’янцем гніву.

— Чи не женете ви мене звідси, святий отче?

Я миттю відступив. Не варто перегинати ціпок. Як не крути, а вона — дочка Генріха Боклерка.

— І значить, ви допоможете мені помститися?

— Звісно, дитя моє. І всім серцем сподіваюся, що Бог допоможе нам у цьому.

* * *

Всевишній не змусив довго чекати.

Я зрозумів це вже наступного дня, коли під час меси виявив у юрбі парафіян Хорсу з Фелінга.

Був день Святого Лева,[20] і в соборі зібралося багато люду. Але Хорсу я миттю вирізнив із юрби. Високий, ставний, у хутряній накидці, з довгим волоссям, зачесаним назад і відкритим високим чолом із залисинами — Хорса мав переконливий і суворий вигляд. Сама його поява в Бері-Сент-Едмундс було незвичайною. Він не належав до тутешнього приходу, не був добрим християнином, на додачу, я вважав його своїм недругом, бо не забув, як він повівся під час заколоту в Тауер Вейк. Втім, Хорса був ворогом і Едгару Армстронгу.

Але існувало й щось таке, що зв’язувало цих саксів. Про це красномовно свідчила зовнішня подібність Хорси до батька графа Норфолкського, покійого тана Свейна. Можливо, кого-небудь це могло б і здивувати, але тільки не мене — адже мені довелося приймати сповідь у матері Хорси. Леді Гунхільд була доброю християнкою, багато жертвувала храмам, а на обитель Святого Едмунда її благодіяння виливалися безупинно. А на сповіді вона відкрила, що Хорса й Едгар — кревні брати.

Доля викидає й не такі штуки — і ось обидва брати, Хорса й Едгар, не маючи уявлення про своє споріднення, примудрилися, до того ж, покохати одну жінку, Гіту Вейк.

Мої думки гарячково закрутилися, але для того,

1 ... 49 50 51 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива суперниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива суперниця"