Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Коло смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Коло смерті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коло смерті" автора Кріс Тведт. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 123
Перейти на сторінку:

— Ні, не знаю, — потрусив головою Пер. — Про нього чутки нічого не кажуть. Та якщо б знав я, неодмінно б довідався і Франк. О, тоді стережись, пощади не буде! Негідник одержав би, що заслужив.

— Що заслужив? Арештував би його?

— Ми воліємо тут самі собі порядкувати. І, наскільки можливо, не допускати втручання сторонніх.

Якийсь час ми сиділи мовчки. Я міркував над словами Пера. Повз нас йшли до крамниці покупці, віталися з Пером, на мене поглядали зацікавлено, але нічого не казали.

— І що тепер робитимеш? — поцікавився Пер. — Повернешся додому чи як?

— Та ні, не повернуся. Спершу закінчу розслідування.

— Сподіваєшся щось знайти? — іронічна нотка в його голосі розсердила мене, він наче потай потішався.

— Побачимо. Сьогодні йду на вечерю до Рюнара Віснера.

— То ти таки розкопав?

Я розкрив рота запитати, що він має на увазі, але миттю стулив і ствердно кивнув головою.

— Еге ж, він любив дівчаток, той Рюнар Віснер, жодних сумнівів, — вів Пер далі. — Усі хлопи люблять молоденьких, що гріха таїти, але Віснер трохи занадто їх любив. А Віґдіс через те страждала…

Мені розболілася голова. Крім газет, я купив ще знеболювальні піґулки. Вдома проковтнув дві й ліг у ліжко. Коли прокинувся, вже смеркало. Нараз мені сяйнуло, що я весь день не бачив Маґди. Я одягнувся, зійшов униз, але й у кав'ярні її не було. Я знову піднявся нагору.

Перед її дверима на мить завагався, а тоді обережно постукав. За якусь мить Маґда відчинила.

— Привіт! — мовив я і затнувся.

— Привіт! На прогулянку?

— Так, на вечерю до Рюнара Віснера, хотів запитати, як туди йти.

— На південь, у напрямку молитовного дому, звернеш униз до рибацького причалу, і, не доходячи до моря, повернеш праворуч. Його будинок побачиш відразу. Він удвічі більший за будь-який інший на Вестьой.

— Ага, дякую, — я зам'явся. — Може… потім побачимося?

Маґда прикусила губу, я вже не раз бачив, як вона це робить.

— Я не хотів би набиватися, — знову озвався я. — Якщо тобі не хочеться, не біда…

Маґда зашарілася. Я бачив, як червінь заливає її від шиї.

— Я хочу, — відповіла вона з ледь вловною хрипкою. — Дуже хочу…

Вона легенько торкнулася моєї руки, мене ж мов струмом пронизало.

Розділ 27

— Тут, на Вестьой, людське поселення існувало найімовірніше ще з давніх-давен. Можливо, з часів пізнього кам'яного віку.

— Але, певно, аж далеко в давнину рід Віснерів корінням не сягає, — спробував пожартувати я.

— Та ні, хоча жило тут не одне покоління.

— Ви маєте дітей, які успадкують вашу справу? — поцікавився я, та відразу ж пожалкував про слова, які зірвалися мені з язика.

Пані Віснер здригнулася, мов від ляпаса, а її чоловік опустив очі.

— Не маємо, — тихо відказав він.

Зависла гнітюча пауза, проте згодом він наче обтрусився від неприємного запитання.

— У сімнадцятому столітті на всьому узбережжі запанував застій, — оповідав далі Рюнар. — Та вже у вісімнадцятому знову почався розквіт рибацького промислу, давні рибацькі артілі стали приносити прибутки. Мій предок Ґергард Віснер, який з невідомих причин емігрував сюди з німецької Померанії, одержав дозвіл на ведення торгівлі від самого короля. То була гідна стартова позиція, невдовзі він став ключовою фігурою серед купецтва, не лише місцевого значення, але й у Бергені.

— Був нессеконґом?

Рюнар Віснер нахилився, налив мені, не питаючись, в келих іще вина.

— Не зовсім так. Ця система характерна для Північної Норвегії і виникла внаслідок того, що король надавав окремим власникам рибацьких артілей статус привілейованих купців, тобто статус нессеконґа. Нессеконґи мали монополію на збут, що фактично означало повний контроль над місцевими громадами. У нас, у Вестланні, такого тотального контролю, по суті, не було. А ось в районі Мьоре була поширена система примусового здавання улову індивідуальними рибаками власникам артілей, а ті, своєю чергою, встановлювали тверді ціни на рибу, що навряд чи полегшувало життя тамтешнім мешканцям. На наших кресах умови для рибальства склалися сприятливіше.

— Однак рід Віснерів мав усе ж певну владу…

— Мав, звісно, шила в мішку не втаїш. Відчутну владу. Але коли то було… Часи тепер змінилися.

— Якщо я не помиляюся, ви розповідали, що рибаки не мають де здавати улов, окрім вашого заготівельного пункту. Це забезпечує вам певну владну позицію?

Віснер стенув плечима. Його вгодоване обличчя розчервонілося від доброї їжі та питва.

1 ... 49 50 51 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коло смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коло смерті"