Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса 📚 - Українською

Читати книгу - "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса" автора Артур Конан Дойль. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 62
Перейти на сторінку:
був написаний французькою мовою та складався з двадцяти шести статей. До дев’ятої години я зміг скопіювати лише вісім статей, і стало зрозуміло, що на потяг мені не встигнути. Чи то через ситну вечерю, чи то від того, що день видався клопітким, мене почало хилити на сон, і я вирішив підбадьорити себе філіжанкою кави. Наш сторож, який чергує в невеликій кімнатці, що прилягає до холу, має звичку варити на своїй спиртівці каву й пригощати тих службовців, котрим доводиться затримуватися. Я викликав його дзвінком.

На мій подив, на виклик з’явився не сторож, а висока літня жінка з грубуватим обличчям. Вона відрекомендувалася як дружина сторожа і сказала, що працює тут прибиральницею. Я попросив її принести кави.

Я скопіював іще дві статті й відчув, що починаю засинати, а тому встав і пройшовся по кімнаті, щоб розім’яти ноги. Кави все не було, і я вирішив з’ясувати, чому. Відчинивши двері, я вийшов у коридор. Це довгий напівтемний перехід, який веде від дверей мого кабінету до сходів, біля підніжжя яких і розташовано кімнатку сторожа. Іншого виходу там немає. На середині сходів є майданчик, на який виходить інший коридор. Ним можна пройти до ще одних сходів, вони ведуть до запасного виходу, яким користується обслуга.

Іноді крізь нього проходять і клерки — ті, хто йде на роботу по Чарльз-стрит, бо так набагато ближче, ніж крізь головний вхід. Ось приблизний план будинку.

— Дякую вам, розповідайте далі, — сказав Шерлок Голмс.

— Я спустився сходами до вестибюлю і побачив, що сторож спить у себе в кімнаті, а на спиртівці кипнем кипить чайник. Я погасив спиртівку та зняв чайник із вогню, тому що вода з нього забризкала всю підлогу. Я вже простяг руку, щоб розбудити сторожа, аж тут просто над його вухом заторохтів дзвінок, і він, здригнувшись, прокинувся.

«Містер Фелпс?» — побачивши мене, здивувався сторож. «Я спустився дізнатися, чи готова моя кава». — «Я поставив чайник, та, певно, задрімав, сер. — Він у цілковитій розгубленості перевів погляд із мене на дзвінок, який усе ще дзеленчав. — Сер, якщо ви тут, хто ж це дзвонить?» — «Дзвонить?! — скрикнув я. — З якого кабінету цей дзвінок?» — «Із вашого».

Я сторопів. Хтось чужий був у моєму кабінеті, де на столі залишився секретний документ. Я кинувся нагору по сходах і помчав коридором. Дорогою я не зустрів нікого, в кабінеті теж було порожньо, але папери, які я залишив на столі, щезли! Копія була на місці, а оригінал зник.

Голмс потер руки, як траплялося завжди, коли розповідь дуже його цікавила.

— І що ж ви зробили?! — вигукнув він.

— Я відразу збагнув, що крадій міг потрапити до кабінету лише крізь запасний вихід, інакше б я з ним обов’язково зіткнувся.

— Ви впевнені, що він не ховався увесь цей час у вашому кабінеті або в коридорі, який, із ваших слів, є погано освітленим?

— Виключено. Там і миші ніде сховатися. Сторож, помітивши, який я стривожений, побіг нагору слідом за мною. З кабінету ми разом із ним кинулися вниз — до вузьких сходів, що виходили до запасного виходу на Чарльз-стрит. Двері внизу були зачинені, але не замкнені. Ми вискочили на вулицю. Я точно пам’ятаю, що цієї миті почув бій годинника десь неподалік. Було за чверть на десяту.

— Це вкрай важливо, — кивнув Голмс, записуючи щось прямо на манжеті.

— Було дуже темно, мжичило. На Чарльз-стрит було порожньо, але на Вайтголл, як завжди, вирував рух. Ми побігли по тротуару і на розі помітили поліціянта. Я кинувся до нього з криком: «Пограбування! З міністерства викрадено дуже важливий документ! Тут хто-небудь проходив?» — «Сер, я стою тут уже понад чверть години, — відповів полісмен. — За цей час тут проходила лишень одна людина — висока літня жінка в хустці». — «А, це моя дружина, — промовив сторож. — А більше нікого тут не було?» — «Ані душі». — «Значить, крадій побіг в інший бік». — І сторож потяг мене за рукав. Однак те, що він намагався відвести мене в інший бік, лише зміцнило мої підозри.

«Куди пішла ця жінка?» — запитав я. — «Не знаю, сер. Я помітив її, але стежити за нею не мав підстав. Як на мене, вона поспішала». — «Давно ви її бачили?» — «Лише кілька хвилин тому». — «А точніше?» — «Ну, хвилин п’ять тому, не більше».

«Сер, ми гаємо час, зараз кожна секунда дорога, — не вгамовувався сторож. — Таж повірте, моя стара не має до цього стосунку. Треба бігти в той бік. Якщо не хочете, я сам піду», — із цими словами він кинувся у протилежному напрямку.

Проте я наздогнав його і схопив за руку.

«Назвіть свою адресу», — крикнув я. «Брикстон, Айвілейн, шістнадцятий будинок, — відгукнувся сторож. — Тільки даремно це ви, сер, краще б нам поквапитися».

Втрачати мені вже було нічого, тому разом із поліціянтом ми помчали в протилежному напрямку, але Вайтголл кишів кебами і перехожими, які поспішали сховатися від дощу. Розпитувати їх було просто марною справою.

Ми повернулися до будинку й оглянули сходи і коридор. Прохід, що вів до мого кабінету, вкритий світлим лінолеумом, і якби по ньому хтось пройшов, то неодмінно залишилися б сліди. Проте ніяких слідів не було.

— Скажіть, а дощ падав увесь вечір? — спитав Голмс.

— Десь із сьомої години.

— Тоді чому жінка, що заходила в кабінет о дев’ятій, не залишила на лінолеумі слідів брудного взуття?

— Я сам про це подумав. Прибиральниці зазвичай перевзуваються в кімнаті сторожа.

— Значить, попри те, що весь вечір падав дощ, слідів не було? Вельми цікаво. Що ж ви зробили потім?

— Ми оглянули й кабінет. Ніяких потайних дверей там немає і бути не може, а вікна розташовано футах у тридцяти над землею й зачинено зсередини. На підлозі лежить килим, так що ляда виключається, стеля найзвичайнісінька. Даю відтяти собі голову, що той, хто вкрав документи, проник до кабінету через двері.

— А камін?

— Каміна там немає. Шнурок від дзвінка висить праворуч від мого столу. Щоб подзвонити, треба підійти впритул до столу. Але чому злочинцеві спало на думку дзвонити? Ніяк не збагну.

— Якими ж були ваші подальші дії? Ви, напевно, обдивились кабінет, шукаючи сліди злочинця... Недопалок сигари, упущена рукавичка, шпилька — що-небудь на взір цього?

— Нічого

1 ... 49 50 51 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"