Читати книгу - "Ідеальна незнайомка"

– Підлоги запилені, – відповів Кайл, зосереджено оглядаючи ножі перед собою. – Аби позбутися слідів крові, підлогу довелося б ретельно відмивати. З відбілювачем.

Я втупилася йому в потилицю. Минулого разу, оглядаючи будинок, вони шукали підтвердження, що Джеймса Фінлі вбили тут, а я й гадки не мала. Тоді вони знайшли каністру під ґанком, усередині був відбілювач, видно, сподівалися виявити ще щось. Ниточки крутилися навколо мене, а я відстала занадто далеко. Раптом у мене виникло бажання зупинити обшук. Розірвати підписаний бланк. Але не хотілося влаштовувати сцену, не хотілося, щоб вони подумали, буцімто мені є що приховувати.

Натомість я вирішила зосередитися на фактах. Джеймс Фінлі загинув не в машині. Його тіло туди поклали. Посадили в авто Еммі, загнали в озеро, де він пробув хтозна як довго.

Невже вони припускали, що він тут, на моїй підлозі, стікав кров’ю, а Еммі стояла поряд? Невже припускали, що це був неконтрольований порив пристрасті? Або самооборона? Аби спростувати їхню версію, потрібно було дізнатися, що саме вони підозрюють.

– Ви вже знайшли його машину? – запитала я.

Я пам’ятала Джима всередині, вкриту іржею бежеву фарбу, запах, який я б відчула, лише побачивши, як він прикурює цигарку.

– Вона зникла, – сказав Кайл. – Джеймс Фінлі, так виглядає, жив у мотелі з травня. Працював там в адміністрації й дуже не перепрацьовував за ті гроші. Чесно кажучи, його зникнення нікого не здивувало, – додав Кайл. – Авто теж ніхто не бачив. Подумали, що просто поїхав геть.

Тимчасовий постоялець живе і працює в мотелі. Такі на одному місці довго не затримуються.

Отже, машина Джеймса Фінлі теж відсутня. Зникла. Якщо, за їхньою версією, це зробила Еммі, то в неї була перевага – тиждень, щонайменше. Вони хотіли з’ясувати, хто вона, щоб знати, куди Еммі могла втекти.

– Еммі праворука? – запитав Іґан, і я на якусь хвилину замислилася.

Згадувала, як вона тримала пляшку горілки, запилену склянку. Як цілилася в мішень дротиком, примруживши одне око.

– Ніби так. А це має значення для слідства?

– Джеймса Фінлі атакували ззаду, праворукий нападник, оборонних поранень на тілі не виявлено.

Неочікуваний напад. Хтось непомітно підкрався до нього ззаду, з ножем у руці, і блискавично приставив зазублене лезо до шиї. Джим не встиг зорієнтуватися. Отже, самооборони не було.

Вони продовжили пошуки доказів, перемістившись до спалень, до моєї також.

– Стривайте! – вигукнула я.

– Я попереджав, Ліє, – ледь чутно прокоментував Кайл.

Він подивився на мене промовисто, ніби хотів сказати: «Будь ласка, Ліє. Будь ласка, не роби цього. Просто змирися». Так, ніби я не помітила, що половина речей тут мої, і детективи їх не розмежовують.

Я вп’ялася нігтями собі в долоні, мені несамовито хотілося кричати, роздерти горло застряглим у легенях криком. Але натомість я подумки уявила іншу себе, яка стоїть у коридорі поруч, розтуляє рота й нестримно волає. І відчула, як щось усередині ненадовго вгамувалося.

Перейшла з Доджем та Іґаном до передпокою. Додж підняв гнома, зазирнув під нього і, грюкнувши, поставив назад, ще й не по центру. У мене аж пальці свербіли поправити фігурку, пересунути на місце.

Я придушила в собі той порив і вийшла на ґанок подихати свіжим повітрям, трохи прочистити голову. Але побачила людей на краю дороги.

Вони з цікавістю розглядали поліційні машини, спостерігаючи на віддалі за обшуком. Частина з них, вочевидь, прийшла сюди через ліс. Інші – приїхали на своїх авто й запаркували поруч.

Хтось дізнався про обшук, розповів знайомим – і пішло. Шушукання набирає обертів, закликає до дій.

Розділ 25

Поліція завершила обшук і готувалася виходити. Речові докази упаковані та підписані, на кухонному столі лежали розкладені документи, купка ножів у поліетиленових пакетиках, стосик квитанцій, знайдених у кухонних шухлядах, самотня записка-наліпка з-під дивана з надписом моєю рукою: «ЗАТЕЛЕФОНУЙ ДЖИМУ».

– Нащо квитанції? – поцікавилася я.

Кайл виставив руки, як над експонатами в музеї.

– Ось що нам відомо, Ліє. Імовірно, в останні дні перед загибеллю Джеймс Фінлі або хтось іще декілька разів телефонував сюди з мотелю. Звідси теж телефонували на номер мотелю. Здається, жоден із цих ножів не відповідає описові знаряддя вбивства, і так виглядає, що в цьому домі не було скоєно жодного злочину. Але нам також дещо невідомо: хто така Еммі? Ми не отримали підтвердження її працевлаштування в жодному з мотелів. Ваші сусіди не змогли її описати, хоча бачили її машину. Один чоловік стверджує, що бачив її раніше на дорозі за кермом.

Моє серце затремтіло, отже, хтось може підтвердити її існування.

Кайл продовжив:

– Ми не знайшли жодного документа з її ім’ям. – Він постукав пальцями по купці паперів перед собою. – Я сфотографував деякі ваші документи, свідоцтво про реєстрацію автомобіля тощо, щоб їх виключити. Отже, наразі ці квитанції – наша єдина зачіпка. Якщо серед них є покупки Еммі, ми могли б звернутися до відповідної крамниці й дізнатися, чи в них є записи з відеокамер на дату й час, зазначені в квитанції. І на тих записах може бути Еммі.

Я дивилася на стосик папірців. Мені було неприємно, що він сфотографував мої особисті документи, але я не знайшла вагомої причини заперечити. Квитанції напевне мої. Малоймовірно, щоб Еммі зберігала щось таке в шухляді. Такі речі вона жмакала й викидала, щойно вийшовши з крамниці, якщо взагалі брала.

– Отже, ваше завдання, – додав Кайл, – сісти з детективом Доджем і перебрати, які ваші, а які, можливо, Еммі. Впораєтеся з таким?

Я кивнула.

– Так.

Я глянула на ножі на столі, а тоді знову на Кайла. Його погляд пом’якшав.

– Знаю, ви вважаєте Еммі жертвою, але це важко довести. Це складно, Ліє.

Він відвів очі й розглядав інтер’єр кімнати. У мене в животі стало млосно – невже він веде зі мною гру навіть зараз? Я погодилася, підписала той бланк, обшук здійснили – все, як він хотів. І тепер думала, чого йому ще треба від мене?

– Ви справді вважаєте, що вона якось причетна?

– Ну, як я вже сказав, це теж складно довести.

Я помітила, як Іґан уважно спостерігає за Кайлом, і хвилювалася, що хтось може здогадатися про нас. Можливо, вони ніколи не бачили, щоб Кайл так щедро ділився інформацією чи був таким товариським і ґречним зі свідками.

Я вмостилася за столом із квитанціями й, опустивши очі, чекала, коли вони