Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

Натяк зрозумілий. Дядько проти контрацепції. Радий за нього. Але якого біса лисого він лізе в моє ліжко з того світу? Думає, я на все піду заради його шелягів?

Нотаріус дочитує підписи, дату та згортає документ.

Це все?

Очманіти!

Якщо я хочу займатися улюбленою справою, я маю просто зараз впасти на коліна перед Олею. А, чорт! Я ж зробив їй пропозицію три дні тому.

Оля цікава дівчина, я готовий з нею зустрічатися, але щоб ось так – завтра під вінець… Вибачайте!

Поки я оговтуюся, Нік допомагає Ірині. Прохоренко галантно пропонує їй руку, щось питає і проводжає до виходу.

О так, вони ж тепер в одному човні – некисло зацікавлені в моєму нещасному сімейному житті.

Тягнуся до Олиної склянки, щоб змочити охрипле горло, але не встигаю. Тонкі пальчики вихоплюють його та перекидають мені в обличчя.

– Як же я тебе ненавиджу! Мерзотник!

– Олю?

– Ти все це підлаштував, щоб я закохалася і вийшла за тебе заміж! Але цього не буде. Бачити тебе більше не хочу! – Відскакує від мене дівчина. Зриває браслет і з розмаху кидає на стіл. Слідом, дряпаючи блискучу поверхню, летить обручка.

– Та що я зробив? – піднімаюся на ноги.

– Я думала, що подобаюсь тобі, а це все через гроші. Як же бридко… – вона закриває обличчя руками і хитається. Нік підхоплює її, кидає в мій бік похмурий погляд.

– Олю, про що ти? Я не розумію, – крокую до неї.

Вона зіщулюється. Зам закриває собою дівчину.

– Ніку, заберіть мене звідси.

– Олю, в чому ти мене звинувачуєш? Поясни!

– Ніку, будь ласка...

Прохоренко штовхає двері і клацає пальцями – у кімнату заходять двоє накачаних здорованів. Панночка Ірина виводить заплакану Олю з кімнати.

– Прошу без насильства, панове! – кривиться нотаріус.

Оцінюю супротивників. Гнучкості у вас замало, бійці. Але двох я швидко не покладу.

– Олю! – кричу навздогін. - Ти справді подобаєшся мені. Я не розумію, у чому завинив. Натякни хоча б!

– Запитай у Аліни, – долітає її хрипкий голос, і двері зачиняються.