Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Так?

- Я думаю, вони заслуговують не просто покарань, - ще ширше всміхнулася Амбридж.

Професорка Макґонеґел розплющила очі.

- На жаль, - спробувала вона всміхнутися у відповідь, від чого набрала такого вигляду, ніби їй звело щелепи, - тут має значення тільки те, що думаю я, оскільки вони належать до мого гуртожитку, Долорес.

- Якщо чесно, Мінерво, - самовдоволено вишкірилася професорка Амбридж, - тобі доведеться визнати - те, що я думаю, теж має значення. Стривай, де ж вона? Корнеліус щойно прислав... тобто, - вона фальшиво захихотіла, нишпорячи в сумочці, - пан міністр щойно прислав... а, так...

Вона витягла аркуш пергаменту, розгорнула, прокашлялась і почала читати.

- Гм, гм... «Освітня постанова номер двадцять п'ять».

- Ще одна?! - люто вигукнула професорка Макґонеґел.

- Так, - підтвердила з усмішкою Амбридж. - Правду кажучи, Мінерво, це ти відкрила мені очі на те, що нові поправки просто необхідні... пам'ятаєш, як ти знехтувала моєю думкою, коли я не бажала давати дозволу на поновлення ґрифіндорської квідичної команди? Коли ти пішла до Дамблдора і той наполіг, щоб команді дозволили грати. Але я не могла з цим змиритися. Я негайно зв'язалася з міністром, і він цілком погодився, що Верховний інквізитор повинен мати владу позбавляти учнів привілеїв, бо інакше він... тобто я... матиме менше повноважень, ніж звичайні вчителі! І тепер ти бачиш, Мінерво, як я мала рацію, намагаючись не допустити поновлення команди Ґрифіндору? Жахливі характери... до речі, я ж так і не зачитала тобі наших поправок... гм, гм... «Верховний інквізитор відтепер уповноважений призначати учням Гоґвортсу всі покарання, санкції та позбавляти їх привілеїв, а також наділений владою скасовувати будь-які покарання, санкції та позбавлення привілеїв, призначені іншими представниками вчительського колективу. Підпис - Корнеліус Фадж, міністр магії, кавалер ордена Мерліна першого ступеня і т.д., і т.д.»

Вона скрутила пергамент і з незмінною усмішкою поклала його назад у сумочку.

- Отже... я вважаю, що повинна назавжди заборонити цим двом грати в квідич, - сказала вона, глянувши на Гаррі, Джорджа і знову на Гаррі.

Гаррі відчув, як у нього в руці шалено затріпотів снич.

- Заборонити? Нам? - промимрив він якимось чужим далеким голосом. - Грати... назавжди?

- Так, містере Поттере, мені здається, що довічна заборона піде вам на користь, - сказала Амбридж, ще ширше всміхнувшись і дивлячись, як він намагається збагнути сенс її слів. - Вам і містеру Візлі. І ще, здається мені, буде безпечніше, якщо заборона стосуватиметься й брата-близнюка цього юнака... якби колеги по команді його не стримали, я більш ніж упевнена, що він теж напав би на юного містера Мелфоя. Зрозуміло, необхідно також конфіскувати їхні мітли. Я їх надійно зберігатиму у своєму кабінеті, щоб уникнути будь-яких порушень моєї заборони. Але я не перегинатиму палиці, професорко Макґонеґел, - повернулася вона знову до їхньої виховательки, що стояла тепер нерухомо, наче вирізьблена з криги, й дивилася на неї. - Решта гравців команди може грати й надалі, я не помітила в їхніх діях хуліганських ознак. На все вам добре.

І з виглядом найвищого задоволення Амбридж вийшла з кімнати, залишивши по собі мертву тишу.

*

- Заборонено, - простогнала Анжеліна ввечері у вітальні. - Заборонено. Ні ловця, ні відбивачів... то що ж нам тепер робити?

Зовсім не відчувалося переможного настрою. Скрізь, куди не глянь, Гаррі бачив нещасні й сердиті обличчя. Гравці команди посідали біля каміна - всі, окрім Рона, якого після закінчення гри ніхто не бачив.

- Це так несправедливо, - безпорадно пожалілася Алісія. - А як же тоді Креб, що вгатив бладжером уже після свистка? Йому вона хіба заборонила грати?

- Ні, - проказала нещасна Джіні, що сиділа з Герміоною біля Гаррі. - Його покарали переписуванням тексту, я чула, як за вечерею Монтеґю з цього приводу реготав.

- А заборонили грати Фредові, хоч він нічого й не зробив! - розлючено застукала себе кулаком по коліні Алісія.

- Це не моя вина, - вишкірився Фред, - якби ви втрьох мене не тримали, я з нього зробив би котлету.

Гаррі тоскно поглядав у темне вікно. Там падав сніг. Упійманий снич кружляв по вітальні. Учні стежили за ним, мов загіпнотизовані, а Криволапик стрибав з крісла на крісло, намагаючись його зловити.

- Я йду спати, - поволі підвелася Анжеліна. - Може, виявиться, що це був страшний сон... може, завтра я прокинуся й зрозумію, що ми ще навіть не грали...

Невдовзі вслід за нею пішли Алісія й Кеті. Пізніше, люто на всіх зиркаючи, попленталися спати Фред і Джордж, а за ними подріботіла й Джіні. Біля каміна залишилися тільки Гаррі та Герміона.

- Ти Рона ніде не бачив? - тихенько спитала Герміона.

Гаррі похитав головою.

- Мабуть, він нас уникає, - припустила Герміона. - Як ти гадаєш, де він?..

І саме тієї миті вони почули за спиною рипіння - відхилився портрет Гладкої Пані і крізь отвір до вітальні заліз Рон. Він був поблідлий, з припорошеним снігом волоссям.

Побачив Гаррі з Герміоною і завмер на місці.

- Де ти був? - схопилася стривожена Герміона.

- Гуляв, - відмахнувся Рон. Він і досі був у квідичній формі.

- Ти аж задубів, - занепокоїлася Герміона. - Іди погрійся!

Рон пошкандибав до каміна і, не підводячи очей, бухнувся в найдальше від Гаррі крісло. Снич усе ще кружляв над їхніми головами.

- Пробачте, - буркнув Рон, дивлячись собі під ноги.

- За що? - здивувався Гаррі.

- За те, що я вбив собі в голову, ніби вмію грати в квідич, - пояснив Рон. - Я завтра піду з команди.

- Якщо ти підеш, - спалахнув Гаррі, - то в команді залишиться всього троє гравців. - І у відповідь на спантеличений Ронів погляд додав: - Мені заборонили грати довічно. А ще Фредові й Джорджу.

- Що? - вереснув Рон.

Герміона все йому розповіла, бо Гаррі просто не мав на це сили. Коли вона закінчила, на Рона боляче було дивитися.

- Це все через мене...

- Ти ж не змушував мене бити Мелфоя, - сердито заперечив Гаррі.

- ...якби я так жахливо не зіграв у квідич.

- ...це ніяк не стосується бійки.

- ...та пісня сильно мене дістала.

- ...та вона б кого завгодно дістала.

Герміона підвелася, відійшла до вікна, подалі від суперечки, й задивилася на