Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– Не думаю, що він з тих, хто заводить стосунки на робочому місці, – зауважила я. Мене зовсім не хвилює, з ким він там фліртує. Правда ж?

– Арі має рацію, – погодився Мел. – навіть, якщо і завів, то нас це не стосується.

– Давайте думати про змагання, – перебив нас Еліот.

Останнє випробування турніру було найбільш складним і напруженим. Кожній групі виділили ділянку, де лежали поранені солдати. Кругом бушувала магія, літали різні заклинання, в тому числі й смертельні. Ми повинні були відбиватись від них, змішати трави для ліків та врятувати солдатів.

Наша група спочатку навіть розгубилась — такої кількості магії ми не бачили навіть на симуляціях в замку. Важко було зосередитися під тиском небезпеки, але згодом ми взяли себе в руки і приступили до роботи. Я виставляла щити, відбивала заклинання та допомагала команді залишатися неушкодженими. Моя дружба з травами допомагала мені легко змішувати потрібні компоненти для ліків.

Ми працювали злагоджено, і ось залишився останній поранений. Я вирішила взяти його на себе. Швидко добравшись до нього, я змішала необхідні трави, але для того щоб ліки спрацювали, я повинна була підживити їх магією. Присівши ближче до чоловіка, я почала вливати в нього свою магію разом із зіллям. Всіма силами я зосередилась на порятунку цього солдата, коли раптом побачила, що на мене летить заклинання. Я впізнала в ньому темну магію, але я вирішила, що це елемент симуляції.

Розуміючи, що якщо я виставлю щит, не встигну вилікувати пацієнта, я вирішила продовжити лікування. Лише закінчивши зілля, я відчула потужний удар темної магії. Я була впевнена, що це мені серйозно не нашкодить, та раптом браслет, який дав мені декан, сильно нагрівся. Мене накрив древній родовий щит, захищаючи від швидше за все смертельного удару. В цей момент я зрозуміла, що це не була симуляція, а реальна атака. Почуття страху та подиву охопили мене, але щит надійно захищав мене від подальшої небезпеки.

Натовп нажахано ахнув, коли побачив, як темна магія вдарила в мене. Ректор негайно припинив симуляцію на полігоні, зупинивши всі процеси. Всі навколо були стурбовані, і відчуття тривоги охопило нас усіх. Ми знали, що щось пішло не так, і це випробування стало набагато серйознішим, ніж ми очікували. Друзі одразу підійшли до мене, занепокоєні та стурбовані.

– Ти в порядку? – схвильовано запитала Елла, схопивши мене за руку.

– Ти неушкоджена? – додав Мел, обережно оглядаючи мене.

– Так, все добре, – відповіла я, намагаючись заспокоїти себе і їх.

За кілька секунд до нас підійшов сам декан. Його обличчя було напружене, але в очах була рішучість.

– Якого біса, ви не виставили щит?! – злісно прошипів декан. – Невже для вас перемога в цьому чортовому турнірі, настільки важлива, що ви готові померти?!

– Я не знала, що закляття справжнє – я була абсолютно впевнена, що це частина випробування.

– Чому ви не можете просто мене послухати? – він справді намагається мене винити в цьому? – Я ж просив вас не брати участь в цьому змаганні.

– То це я винна?! - я також розізлилась. – Можливо, якби ви не були так захоплені професоркою Дженкінс, ви б не втратили шанс спіймати хоча б одного темного мага.

– Це звучить як ревність, адептка Ренніс. – відповів декан.

– Думаєте, я вас ревную? – посміхнулась я. – Ви просто не схожі на людину, яка крутить романи на робочому місці. Але, напевно, я помилилась.

– Ви також не подібні на людину, що починає стосунки з першим зустрічним. – прошипів чоловік.

– Що? – на що це він натякає?

– Заспокойтесь, на вас всі звертають увагу, – втрутилась Елла. – Хочете виясняти стосунки, виясняйте їх в іншому місці.

– В нас немає ніяких стосунків! – обурилась я.

– Йдіть в свою кімнату і не висовуйтесь, поки я не дозволю, – скомандував Рейк та попрямував до професорів.

– Тут я з ним погоджуюсь, нам варто відвести тебе в кімнату. – рішуче сказала Елла.

– Тоді йдемо, – погодилась я.

– З тобою все гаразд? – поцікавився Алекс, коли ми проходили повз нього. – Сильно злякалась? Це хоч і була ілюзія темного заклинання та виглядало, ніби смертельна магія.

– Ти про що? Це хіба не справжнє заклинання? – не зрозуміла я.

– Справжнє,  тобто створене темним магом. – пояснив Алекс. – Але воно б тобі не нашкодило. Принаймні, я чув, що Рейк так сказав.

– Тоді для чого його використовувати? – я заплутувалась в цих інтригах все більше.

– Ніхто не знає, та я радий, що ти впорядку. – сказав чоловік.

– Дякую, Алексе, – відповіла я та відправилась в свою кімнату.

Всю дорогу я обдумувала, для чого темному магу ризикувати. Він міг легко видати себе, використавши темну магію, та він це зробив, щоб налякати мене. В чому логіка? Хіба що… Та ні, не може бути. Але це логічно. Якщо він був впевнений, що в мені також темна магія, і в разі небезпеки я її використаю, то план простий. Він хотів, щоб я виказала себе, стала вигнанцем та злочинцем. Тоді, за логікою Темного, у мене не залишиться вибору, і я приєднаюсь до нього. Якщо це так, то я в ще більшій небезпеці.