Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

-Боже, Артуре… Це все… Я не знаю, що сказати.

-Мені не потрібно нічого казати, Реймонде. Мені потрібно розпочинати операцію і негайно.

-Артуре, скажи ще раз, хто убив Крістіана і Віту?

-Ксав’є.

Реймонд , важко видихнувши, піднявся та пішов кудись. За 2 хвилин він був  тут. Я сидів та чекав його у кабінеті. Весь цей час, я згадував події, які трапилися зі мною у період, коли моя нога ступила на землю Вільденбурга. Єдине, чого я не розумів, це наявність тут Геттінського канібала. Занадто швидко він тут з’явився і занадто невчасно. Але це не моя справа. Я лише надіюся не стати його наступною жертвою. Попри все, я розумію, що всі ці висновки, які я зробив Реймонду – це поєднання моїх страшних видінь і зіставляння усіх фактів справи. Але я не можу зрозуміти, чому мені видніються мерці, такі як Леон. Я лише раз з ним бачився, але чомусь він мені показався у спотвореному вигляді. Скоріше за все, це моє давнє відчуття жалю до людей… Я не зможу довго забути смерть людини, яку навіть мало знав. Реймонд зайшов у кабінет та попросив піднятися:

-Конграйте, я відправлю з тобою Філіпа. Зараз вже 16:00, саме у цей час закінчується робочий день. Направляйтеся з ним зараз і швидко. І бережи тебе Боже, найкращий детективе.

-Дякую, Реймонде, одне я вас благаю: коли настане час здійснити постріл, який вирішить і мою долю, і долю міста, пообіцяйте мені, що страх не поглине вас знову.

-Обіцяю, Артуре.