Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

Три прекрасні особи відчинили двері і вийшли на заднє подвір'я будинку Аліки. Трійця застигла. Перед ними двоє міцних чоловіків розправляли вітрила. По їхніх тілах стікали краплі поту, що яскраво блищав на сонці. Ельфійка і Кішка, відкривши роти, дивилися на те, з якою легкістю та спритністю двоє перевертнів перебиралися від однієї щогли до іншої, тягаючи в руках важку тканину, мотузки, дошки тощо. Помітивши трійцю, Ронал радісно промовив:

- Милі дами, ви такі прекрасні цього сонячного дня! – Перевертень вклонився.

Кішка від такого компліменту грайливо усміхнулася, а реакція Маль була протилежною. Ельфійка почервоніла, як рак, її вуха опустилися, а сама дівчина відвернулася. Ронал усміхнувся ще ширше. Аліка, яка стояла весь цей час поряд з ними, сама почервоніла від збентеження і просто чекала, що буде далі. Тут до велелюбного перевертня підійшов Місяць і дав хлопцеві гарного потиличника. Тільки зараз Кішка помітила величезні шрами по всьому тілу біловолосого перевертня. Жінка з жалем подивилася на чоловіка. Її погляд перетнувся з поглядом Місяця і весь жаль відразу змінився збентеженням. Кішка завмерла, немов скульптура, продовжуючи невідривно дивитися на чоловіка.

- Ти чого б'єшся? – Огризнувся Ронал.

- Навіщо ви прийшли сюди? - Не помічаючи слів побратима, запитав Місяць у дівчат. - Щось сталося?

 - А.. а.. ну, там, так багато ящиків.. Нам би не завадила б ваша допомога… - Заїкаючись, промовила почервоніла Аліка.

- Ходімо, треба перенести провізію до трюму, поки вона не зіпсувалася на сонці. - Штовхнув біловухий перевертень коричневого вбік. Ронал почухав хвору потилицю:

 - От командир знайшовся. - І все-таки слухняно пішов за Місяцем. Проходячи повз ельфійку, яка відвернулася, він шепнув їй на вухо - Ти така мила, коли червонієш!

 Маль здригнулася від таких слів, випроставшись як тростина, а потім з розвороту збила його з ніг. Хлопець із гуркотом приземлився на землю.

 - Ауч! – Прокричав перевертень, неквапом підводячись із землі.

Ельфійка сердито подивилася на хлопця і спритно зникла за дверима будинку.

- Хо-хо-хо! Ха-ха-ха! – Чулося за спиною хлопця. Кішка сміялася над ситуацією, яка сталася. - Ну, ти даєш, Ронале! Романтик із тебе нікудишній, ха-ха-ха!! - Хапалася жінка за свій живіт.

- Що я не так зробив? - Тихо вимовив хлопець, витягаючи з волосся крихітні гілочки та листя.

- Нічого, друже, згодом у тебе все вийде. - Поплескала Кішка перевертня по плечу і пішла разом з Алікою допомагати Місяцю.

Коли велику частину всіх ящиків перенесли в трюм корабля, у світ неквапливо приходив вечір. Кампанія в повному складі розташувалася на першому поверсі, куштуючи гарячий суп із сушеними грибами та курятиною. Ельфійка від такої страви була незадоволена. Вона дістала сир і почала його їсти, закушуючи солодким яблуком. Обідній стіл на кухні був недостатньо великий, щоб посадити всіх поряд. Тому друзі розмістились по кутках кімнати та їли, тримаючи миски в руках.                                      На відміну від інших, Аліка сиділа в кріслі, навіть не доторкнувшись до супу.

 - Аліка, щось не так? - Запитав Гредхард, помітивши, як дівчина зблідла і ніби пішла в себе.

- Ой! Вибачте, задумалася! - Усміхнулася алхімік, присунувши до губ ложку і знову застигла.

- Якщо тебе щось турбує – ти можеш поділитися з нами. - Сказала Маль і перестала жувати.

- Просто, розумієте… Коли я використовувала заклинання, щоб забратися в голову Лії, то спогади з її минулих життів чомусь перебували в напівпрозорому коконі. Я переглянула всі книги з цього приводу, але нічого не знайшла. - Аліка підвела очі, на обличчях її друзів завмерло здивування. - Ну, розумієте, - алхімік поставила тарілку з супом на підлогу, - у книгах описано, що спогади є клубком, який можна легко розплутати і згадати те, що міг забути дуже давно. І там не говорилося, що клубок покритий якоюсь оболонкою, яка відокремлює старі спогади від нових. Коли я це помітила, спробувала витягнути якусь нитку з цього кокона, але навіть торкнутися не змогла. Мої пальці почало обпалювати і я просто залишила кокон. Але тепер мені це не дає спокою.

 - Це схоже на заклинання чи щось подібне? - Запитав Місяць, доївши останню ложку.

- Може, Скаїр наклав на королеву закляття, коли вона була ще в яйці? – Голосно чавкаючи пробубнів Мортель.

- Можливо, але якби це було заклинання, в момент, коли я доторкнулася до кокона, на ньому з'явилося б магічне коло. І, на додаток, Лія не змогла б тоді згадати Котту. Магія запечатування повністю стирає спогади, не даючи їх згадати. Тим більше, навіть якщо постраждалий побачить рідну людину, він її не впізнає, навіть не ворухнеться, але Лія… Скільки ж всього приховує це маленьке диво?… - Простягла Аліка, приставивши розкриту долоню до своєї щоки.

Усі знову напружилися.

- Але, я не думаю, що це може завдати якоїсь шкоди королеві. Якби це був злий намір Скаїра чи ще когось, він би проявився відразу, як тільки Лія народилася. Адже легше перетворити ворога ні на що не реагуючу ганчірку до того, як він встигне щось осмислити. Але я попрошу вас бути уважними під час подорожі. Спогади Лії повертаються, і коли деякі моменти з її минулих життів будуть повертатися, вона застигатиме на кілька хвилин. Можу припустити, що це кокон природного походження. Він не дає спогадам королеви скопом налягти на її розум, який ще розвивається. Поступово вона змінюватиметься, почне дедалі більше покладатися на власні спогади. У той момент, коли страхіття минулого можуть вплинути на її розвиток поганим чином, для нас головне - витягнути її. За допомогою вчителя це буде найлегше зробити, він знає більше нашого.