Читати книгу - "Поміж руїн , Адріана Вокер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Пробач за запізнення! Застрягла в заторах! – дівчина забігла до основної зали, уже поглядом знаходячи Луну, після чого швидко попрямувала до неї, низько поклоняючись, прямо як у дорамах.
— Гей, спокійно. Все ж, це я тебе зірвала з місця, - її посмішила така реакція, і краще їй не говорити, як вона повиїдала свої нігті, розмірковуючи над тим, чи не передумала жінка.
— Розповідай.
— Давай спочатку сядемо за стіл.
— А...так, звісно.
(...)
— Ем...я, думаю, можу порадити тобі лише слідувати своєму серцю. Він тобі подобається? – кивок, – ви не зв'язані кров'ю? – ще раз кивок.
— Тоді я не бачу проблем, він здається хорошим.
Меган пожала плечима, адже сказати їй більше дійсно було нічого.
— Зачекай трохи, подивися, на що він здатний. А тоді подумай, що ти до нього відчуваєш, та чи бачиш з ним майбутнє.
Вона замовкла, допиваючи своє американо, та дала час Луні обдумати свою відповідь. Дівчина задумалася на хвилину, а тоді невпевнено мовила:
— А ти готова...а ти бачиш з ним майбутнє?
—...
— Я його бачу ще з нашої найпершої зустрічі..вже як десять років.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поміж руїн , Адріана Вокер», після закриття браузера.
