Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ двадцять шостий 

Коли падаєте, покладіть солому, бо буде боляче. 

Народна мудрість  

Крейсери стояли впритул до Фобоса. Всі очікували, хто  завдасть удару першим: армія Ромула, чи прихильники Ґранда?  

На крейсерному  містку Імператор непорушно спостерігав за станцією. Він не знав, що робити далі: розбомбити його чи висадити десант? Одне, що було відомо - їхня зустріч з Ґрандом буде неминучою. 

-Пане Ромуле, які будуть подальші накази?- запитав Адам у військовій формі, якого імператор назначив керівником крейсера. 

-Я не знаю! Адаме, що б ти зробив на моєму місці?- розвертаючи голову мовив Ромул, дивлячись на командира очима, які були сповнені надією на знаходження відповіді. 

-Мабуть, я б наказав вести вогонь. 

-Всі ви хочете вести вогонь! На станції є зброя, яка може поцілити в наші кораблі. 

-За нашими даними є, але їхні запаси не значні,- відповів один військовий  з розвідувального відділу. 

-Я хочу відправити йому повідомлення! Так би мовити,  спочатку  поговорити, а згодом діяти. 

  Ґранд сидів у своєму кабінеті разом з Криптором. Вони мовчали. Ґранд іноді споглядав на свого сина, який дивився на нього як на шмат м’яса для голодного звіра. Хвилини йшли, і той все ж таки, порушив цю тишу: 

-Ми так і будемо мовчати? - запитав Ґранд, не зводячи погляду з напруженого Криптора. Той не відповів ні слова. - Так, Крипторе, побавилися й досить! Я мушу бігти, і тобі раджу, адже коли вони нас знайдуть, то буде непереливки. 

-Ти нікуди не підеш, допоки не поговориш зі мною! - сердито промовив Криптор підводячись з крісла. 

-Я тільки за, але ж ти мовчиш. 

-Замовкни!  Я не хочу чути твого голосу! - заволав Криптор, і  на мить в кімнаті знову з’явилася тиша. - Ти колись розповідав, що мій батько був безвідповідальним, коли покинув мене разом з матір’ю напризволяще. Я добре пам’ятаю той день, коли вперше тебе зустрів: мені було досить дивно, бачити такого як ти в тій дупі, в якій ми з матір’ю жили. Забираючи мене, вона навіть і слова не сказала, бо розуміла, що хай там як, але для мене це буде найкраще! Ти тоді в кораблі сказав мені, що таких як моя матір  треба остерігатися через безвідповідальність: «Хвойдам не слід виховувати дітей» - ти таке мені говорив? Свою матір тоді зненавидів до кінця, адже, дякуючи тобі, я сказав що вона в усьому винна, що якби не її паскудне життя, то я б міг жити набагато в кращих умовах! Ти ж бачив, як ми жили!  

-Твоя матір була дешевою шльондрою! 

-Яку ти вподобав, так!? Знаючи, що в тебе є син, який живе в бідності, ти заробляв гроші й будував собі кар’єру, а коли хоч трохи все устаткувалося ти згадав про мене й забрав як доблесний герой! 

-Краще пізно чим ніколи!  

-Ти звинуватив мою матір в тому, що вона зраджувала тобі, а коли це був її єдиний заробіток, ти й тоді не подумав і побив її. Колись я запитав у неї, звідки в неї спині  пляма. Вона відповіла, що в дитинстві впала. Та зараз я розумію, що твоя безвідповідальність призвала до того, що в мене, фактично не було родини! Ти навішав такої локшини мені на вуха! За це я й тебе ненавиджу! Ти залишишся тут назавжди! Корабель я відбираю! Бажаю всього найкращого! - спльовуючи мовив Криптор і швидким ходом попрямував до евакуаційного корабля. 

 Ґранд був у повному відчаї: ще ніколи йому так не говорили. Завжди він думав, що маніпуляцією можна отримати все, та зараз вся його ідеологія провалилася.  

   Джейк саме йшов до кабінету Ґранда, коли побачив розлюченого Кртптора з червоними очима. 

 -Він навіть не сказав мені «Дякую», - пошепки промовив Ґранд у момент входу Джейка до кабінету. 

-Пане Ґранде, Імператор Ромул відправив вам повідомлення, - вмикаючи екран мовив Джейк. 

-Ґранде Ейшере! Ви зробили багато помилок у своєму житті і зараз ви на порозі ще однієї. Але є шанс все виправити, тому я хочу, аби ми зустрілися з вами й поговорили тет-а-тет. Як гарантію вашої безпеки,  розмова буде йти на станції. Чекаю на вашу відповідь. 

Генерал хвилину заліз у свої роздуми: діватися було нікуди.  Переговори - єдиний шанс на життя.  

-Я дозволяю! Нехай  Імператор прибуде на переговори! - мовив генерал. 

 Корабель з Ромулом вилетів у напрямку станції. Марія вмовляла його не робити цього, але той не послухався.  

Він приземлився на космодромі. Шлюпка закрилася, і після кількох хвилин наповнення зали повітрям, Ромул вийшов з імперменами до величезних воріт станції. Джейк стояв саме біля входу, і трохи був здивованим, коли побачив стільки людей позаду Імператора. 

-Можете мене провести? - звертаючись до радника мовив Ромул. 

-Звичайно! Але охорона мусить залишитися тут. 

-А й справді! Двоє залишіться на вході, а всі інші за мною. 

 Ромул разом з Джейком йшли до кабінету Ґранда. Імператор дивився нашвидку збудовану всередині будівлю, де панувала пустота, обвітрена холодом.