Читати книгу - "Зворотний бік світів"

— Гаразд, — Мальва досі не все розуміла. — А післяпологова депресія, а сни, які можуть приходити до жінки, навіть якщо вона цього не хоче? Її ж тіло дев’ять місяців носило дитя, навіть якщо розум змириться, то тіло — ні!

— Перестань молоти дурниці, — перебив її сірий. — Яка депресія? Жінка після пологів має реабілітацію. Відновлення фізичних і моральних сил. Фахова медицина робить дива. Сни у світі Досконалих нікому вже давно не сняться. Людина просто засинає без марень. Тіло і душа її відпочивають. Для чого змушувати ще й уночі їх працювати? Тож жінці депресія після пологів не загрожує. За деякий час наша породілля здає аналізи, фахівці оглядають її та роблять висновок, чи можна ще використовувати її тіло для народжування, чи не варто. У середньому жінка виношує та народжує двох-трьох малят.

— А коли ваші фахівці вирішать, що жінці більше не можна народжувати, що тоді? Куди ви її подінете? — не вгавала Мальва.

— Нічого страшного з нею не відбувається. Вона проходить перепідготовку, складає тести, здобуває новий фах і працює. Здебільшого в теплицях і на швейних фабриках.

— А що з малими? — розпитувала далі Мальва. Устрій цього світу не вкладався в жодну найдивнішу модель світів, які вона вже бачила.

— З новонародженими все просто.

І сірий показав їй клініку, у якій від народження і до року перебувають маленькі діти. Няні-годувальниці пильнують за ними. У перший день здійснюється повна перевірка стану здоров’я новонароджених. Такі медогляди проводяться щотижня, аби убезпечити майбутнє досконалого світу від генетичних мутацій чи болячок, котрі можуть проявлятися не одразу.

Вони зайшли в простору залу з рядами маленьких ліжечок. У кожному з них було маля. Одні — дрімали, другі — вередували, треті — усміхалися.

— А що ви робите в разі виявлення мутацій? Лікуєте?

— Насамперед хочу сказати, що такі випадки у світі Досконалих рідкісні. І… Поки немовляті не виповнився рік, воно вважається біологічним матеріалом. Усі зразки, тобто об’єкти, з генетичними чи фізичними вадами ліквідовуються.

— Як це? — Мальва зачудовано дивилася на рожевощокого піврічного пупса.

Його оглядала медсестра чи то лікар і чомусь невдоволено хмурила брови. Потім впевнено зробила якусь позначку у своєму блокноті. Мальва не втрималася і зазирнула туди. Останній запис:

Об’єкт 34

Вік: 6 місяців, підозра на фізичну ваду +

Висновок: утилізація

Після прочитаного слова «утилізація» Мальву наче перемкнуло. Коли вони вийшли з оглядової зали, вона не втрималася і вибухнула:

— Як ви можете? Ви вбиваєте дітей. Кожен малюк має душу. Вони не об’єкти, вони — люди.

Сірий холодно відповів:

— Душа безсмертна. Ми вбиваємо тільки тіло. Творцеві віддаємо те, що йому належить, не претендуючи на більше. Душа вертається на перенародження. Ми піклуємося про цей світ. Ми прагнемо досконалості. Тому добір найсильніших і найдосконаліших особин — це не примха, а свідомий вибір. Ти ж не їстимеш гниле яблуко, а викинеш його з кошика, правда?

— Але ж це не яблука. Це — люди, — пробувала сперечатися Мальва.

— Це гниле яблуко, тобто майбутній каліка, якому нема місця в досконалому світі. На сьогодні екскурсія закінчена. У мене справи. До побачення, Мальво.

Сірий розвернувся та пішов, даючи зрозуміти, що всі свої думки та побажання, особливо претензії, вона повинна тримати при собі. Усе одно її тут ніхто не слухатиме. Наче з-під землі з’явилися її похмурі охоронці. І Мальва, сердита та збентежена побаченим, неохоче попленталася за ними. Було про що подумати. Це не світ Досконалих. Це світ стерильної нелюбові.

Так, Мальва у світі сірих була заручницею. Вона це розуміла. Їй кортіло утекти, та поки вона не знала, як це зробити. Тому мусила терпіти дурнуваті розмови сірого брата і його тупі екскурсії. Батько все не приходив. Ні завтра, ні післязавтра він не з’являвся. Сірий тільки театрально розводив руками, говорячи, що сам не розуміє, що могло затримати поважного Стрибога, і продовжував знайомити Мальву зі своїм світом.

Дитячий садочок, школа — усе це тут нагадувало їй інкубатори для однаково скроєних бройлерів. Однаково чемні діти, які ходять колонами у їдальню та назад, які однаково відповідають на запитання. Які люблять точні науки і не знають, що таке уроки малювання чи співу. Фізично здорові та ідеально розвинуті діти, котрі вранці роблять зарядку, займаються активно спортом. Тести, ті самі кляті тести, вирішують, до якого виду спорту в дитини є схильність. Усі види спорту колективні. Індивідуалізм не підтримується. Відсутність власного простору вітається. Спільні кімнати відпочинку на п’ять осіб, спільні спальні, спільні ігрові кімнати, спільні кімнати розвитку і так далі…

Після закінчення школи і тестового добору ти або йдеш далі вчитися, якщо твоїх знань та вмінь потребує наука, і знову змушений поділяти індивідуальний простір з колегами за нещастям, або стаєш звичайним робітником, якому вистачає вмінь та навичок, здобутих у школі. Тоді ти врешті переїжджаєш зі школи мешкати в робітничий район, де проживають такі ж трудівники, як ти. Тобі виділяють крихітну кімнатку з чистенькою кухнею та туалетом з душовою кабінкою. У тебе шестиденний робочий тиждень. Один вихідний. І тоді ти можеш поблукати вулицями свого досконалого світу або парком, у якому ростуть досконалі дерева та квіти. Правда, усе розмаїття барв ти навряд чи зможеш побачити й високо оцінити красу матінки природи, бо з першого дня навчання в школі тобі на очі вдягають сірі окуляри. Світ для тебе стає сірим від того самого злощасного дня начебто дорослішання, коли в тебе забирають волосся і твою зовнішню індивідуальність. Ти не маєш права прив’язуватися до людей. Ти просто один із системи й тільки.

У світі сірих усе йде за планом. Тут не буває перенаселення. На місце кожної померлої особини народжується юна і перспективна. У сірому світі немає цвинтарів. Є тільки крематорії. Сірі «гуманно» ставляться до смерті. Людина помирає не в муках, а уві сні. Тоді, коли після обов’язкового щорічного медичного діагностування вона отримує висновок, у якому замість слова «придатний» стоїть позначка «не придатний». Така особина вже нічим не може прислужитися досконалому світу. Вона перетворюється на валізу без ручки, яку утилізують. Немає сталого вікового цензу. Це може трапитися і в тридцять, і в п’ятдесят, і в сімдесят. Дата смерті, чи не єдине для цього світу, індивідуальна. Один чоловік навіть дожив до дев’яноста років.

Людину у світі сірих майже від народження готують до смерті. І смерті тут ніхто не боїться. Ти лягаєш спати, отримуєш смертельну ін’єкцію та засинаєш. Але це не кінець. Бо на тебе обов’язково чекає переродження в іншому