Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

– Ходімо вже. Ви не ті гості, яких я радий бачити в будь-який час.

Процесія з десятка могутніх магів пішла коридорами роду Псарас до виходу на подвір’я. Але тут, проходячи чергові з дверей цього крила особняка, Газіні раптом завмер, наче бовван.

– Що, в ім'я Нептуна... – Почав був глава Псарас.

А Летіша Самеді глянула в очі свого начальства буквально на секунду, щоб потім укутатися вихором якихось сірих тіней і заревіла.

– Напад на владику! До бою! – Інші шамани немов з нізвідки дістали хвилясті кинджали, а в повітрі тепер виразно відчувалося напруження. Дика напруга Астралу. Шамани закликали свою стихію!

До цього моменту навколо всіх членів будинку Псарас вже виникла водна сфера, схожа на ту, що була в Галереї, а за спиною Костянтина Псарас розкрився, наче віяло, ряд щупалець із води, які розгорнули свої «обличчя» у бік шаманів, очевидно, готуючись хльостати їх, рубати і пронизувати наскрізь. Це закінчилося б великою кров'ю, якби не прокинувся Архонт Самеді.

– Всім стояти! – Закричав він на всю міць голосу. – Ніхто ні на кого не нападає. Все мирно. – Додав трохи тихіше він. – Просто ваші володіння, панове водники, вже вдруге підносять мені сюрприз.

– Що цього разу тебе здивувало, Самеді? – Запитав Кіріакос Псарас із зовнішньою дратівливістю, хоча він уже мав підозру про причини.

– Цим дверям... А точніше, гадаю, тому, що за ними приховано, зовсім недавно приділили увагу дві божественні сутності. – Газіні Самеді вказав на двері, що ведуть до тренувального залу Псарас. – Причому жодна з них не пов'язана зі стихією Води…

– Про яких богів мова, шановний? – Підняв ліву брову Костянтин Псарас.

Самеді не відповідав, так само дивлячись на означені двері. Так тривало близько хвилини і коли голова Псарас уже почав виявляти видимі ознаки нетерпіння та гніву, шаман обернувся до господарів особняка з усмішкою.

– Світло і Темрява... Досить поетично, як вважаєте?.. – Голос Газіні був солодший від меду, але в очах кублилися змії сарказму. – Жодного поняття не маю, панове. Я лише достеменно знаю, що Водою тут не пахне. І є дві практично протилежні за вектором Сили. Це міг бути будь-хто зі світлим спектром Сили і ще один небожитель, що віддає Темрявою.

– Думаю, ти й сам розумієш, Газіні, що це звучить, м'яко кажучи, малоймовірно. – Подав голос Костянтин. – Якби на нашій території був навіть один чужий бог, не кажучи вже про відразу дві сутності, Владика Океану вже втілився б тут і пояснив порушникам кордонів всю суть їхньої помилки.

– Звичайно, розумію, Псарас. Як розумію і те, що у разі битви тут трьох божеств наш клан дізнався б про це навіть з іншого континенту. А від вас взагалі б навряд чи щось залишилося...

– Скоріше за все, так і є, – спокійно кивнув Костянтин Псарас. – Тому, припустимо, що це або дія якогось сильного артефакту, наділеного божественною силою ...

– Нісенітниця, артефакти відчуваються зовсім інакше! – процідив спадкоємець клану Самеді. – І якщо поважний Архонт Псарас не знає про такий очевидний факт…

– А що пропонуєш особисто ти, розумник-шаман? – гаркнув Кіріакос Псарас. – Що тут був маг, який порушив усі закони світобудови і отримав Знамення одразу темного та світлого богів?! Тоді вже тобі час у психлікарню, або нам усім – на цвинтарі. Бо кінець світу у такому разі не за горами.

– Не знаю, Псарас, не знаю… – Замислено пожував губу лисий маг. – У будь-якому випадку, повторюся, Рада знову має зібратися і детально осмислити те, що відбувається…

Коли всі маги Самеді благополучно сіли у свої авто і рушили у бік кордонів клану Псарас у супроводі бійці клану водників, Кіріакос Псарас, що стояв на порозі свого особняка, розвернувся до свого брата і процідив:

– Я не дозволю нашому родовому гнізду перетворитися на чортове прохідне подвір'я! Перетруси всіх підгодованих оракулів, запитай звіт у Верховного Жерця Посейдона щодо божественної активності, проведи Очищення Ефіру. Ти й сам знаєш, що робити, але ми повинні дізнатися, якого Тартара твориться в цьому домі! – Наприкінці тиради Кіріакос уже кричав, а фонтан у дворі особняка вирував і пінився, розкидаючи краплі води, які то розплавляли навколишню рослинність, то перетворювали її на крижані статуї.

– Ти маєш рацію, голово, – на обличчі Костянтина так само не відбивалося рівно ніяких емоцій, лише голос був трохи заспокійливим, – я чудово знаю, що треба робити. І ми розберемося з причиною цих подій, у чому б вона не крилася. Обіцяю.

[1] Рада Самеді – керуючий орган клану Самеді, до якого входять тринадцять найсильніших і найстаріших магів-шаманів клану. Сюди ж включається заступник голови клану та голова клану, що мають на будь-яких голосуваннях Ради по одному та два додаткових голоси відповідно. Така собі демократія з елементами монархії.