Читати книгу - "Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання, Любава Олійник"

— Глібе, щось трапилося, — я відірвала припухлі губи від коханого і нашорошила вуха, прислухаючись до навколишньої тиші. Але в тиші чулося щось незрозуміле, що змушувало серце битися частіше.

Він неохоче відірвався від мене, підійшов до вікна, різко відчинив ролети і став уважно вдивлятися в темряву за вікном.

— Я теж щось відчуваю, — потер скроні хлопець, — ніби хтось спостерігає за нами чи навіть за всією планетою. Мурашки по шкірі. І відчуття, ніби зараз щось станеться

— Повідом Лео, — вставши з ліжка, я почала гарячково одягатися і приводити себе до ладу. Всередині все тремтіло від невідомого страху.

Гліб активував на браслеті голосовий режим, і вже за кілька секунд отримав від Лео першу відповідь. Наступне повідомлення змусило нас завмерти на місці: «Прорив».

— Що це означає, Глібе? Таке вже траплялося раніше? — серце калатало від страху та напруги, що відчувалася в повітрі. Стало важко дихати, і я відчула, як в очах темніє.

— Ходімо до головного офісу, там все побачимо, — він намагався здаватися спокійним, проте його стиснуті кулаки і пульсуючі вени на шиї говорили про зворотне. Я ніколи не бачила Гліба таким наляканим.

До офісу ми не йшли, а бігли, наче від смертельної небезпеки. Майже одночасно з нами дісталися Лео та Галя. Вони були блідими, напруженими і мовчазними.

— Підключити всі показники Галілео і вивести на платформу, — віддав чіткий наказ керівник техно-центру.

На величезному екрані почали з'являтися перші цифри, графіки і схеми, і майже одразу висвітилися червоними крапками помилки в роботі та неполадки системи. Крапок ставало все більше і більше, і їхня кількість зростала з кожною секундою. Це виглядало, як епідемія смертельної хвороби, що пожирає планету зсередини.

Галя нервово присіла і не зводила погляду з не менш напруженого Лео. Потім перевела погляд на мене:

— Треба діяти, зараз. Патю, реалізуємо твій план, — чітким наказовим тоном, що не терпить заперечень, промовила співзасновниця Галілео.

Хлопці ошелешено перевели увагу на мене:

— Про що ви вчора говорили? Хіба не про нас? — відверто здивувався Лео, скептично переглядаючись зі спантеличеним Глібом.

Галя закотила очі і гепнула себе по голові, — хлопці швидко зрозуміли красномовний жест і вмить посерйознішали. Потім вона почала озвучувати наш злегка намічений, ще сирий план:

— План ще не деталізований, але на це немає часу, коригуватимемо по ходу. Діючий егрегор ми планували перепрошити за принципом комп’ютерних програм. Глібе, пам’ятаєш, як нам Едгар налаштовував егрегор, використовуючи нашу енергетику? Саме так ми зараз будемо робити, тільки долучиться Гліб і Патя, — ми з Глібом здивовано переглянулися, адже про це раніше не йшлося. Галя уловила мою збентеженість і швидко додала, — Раніше до егрегора долучався Едгар. Зараз його немає, тому без вашого ресурсу може не вистачити сил.

— Це ризиковано. Чи є інший план або додаткові ідеї? — поцікавився Галин брат.

— Згідна з Глібом. Галю, ми не обговорювали цього питання. Та й що я взагалі знаю про магію чи принципи роботи вашого енергетичного монстра-восьминога? — я намагалася зберегти спокій, але голос тремтів від страху.

Схоже, щойно я отримала нового ворога в особі Галі. — Зачекайте, я не до кінця розумію, що, де, коли і як робити. Та й не вірю я в цю вашу магію, енергопрактику та езотерику. Для мене це все темний ліс.

— Патю, тобі просто потрібно виконувати мої команди. Ми всі долучимося до цього процесу, — скомандувала дівчина.

— А що там з насінням? — поцікавився Гліб, радше для того, щоб перевести тему, зняти напругу і трохи всіх заспокоїти.

Лео зрозумів намагання свого друга дитинства і став інформувати про виконану роботу:

— Я вчора особисто проконтролював весь процес. Посадка насіння здійснювалася нашими андроїдами-асистентами. Ми зайняли п’ятдесят арів площі, долучивши до місцевого ґрунту земний. Ділянки розділені рівномірно на чотири сектори, два з яких мають додаткове освітлення і полив. Роботи здійснюють постійний нагляд. Вони ж і ведуть усю статистику. Раніше, ніж за 3-5 днів, ми нічого нового не отримаємо.

Тут на екрані і голограмі почали знову висвічуватися помилки, а кількість червоних проблемних зон постійно збільшувалася. З кожною секундою ситуація ставала дедалі критичнішою.

— Хлопці, ситуація серйозна, — відчайдушно застогнала Галя. На мене вона й зовсім не дивилася, наче мене не існує. — Прориви збільшуються, наш егрегор руйнується. Мусимо зробити все, що в наших силах! — від хвилювання її руки аж тряслися. — Тільки якщо зазнаємо невдачі, будемо шукати інші варіанти.

Знову почулися різкі неприємні звуки. Надворі ставало темніше, наче наступала ніч, світло кілька раз блимнуло і згасло зовсім. У приміщенні запанував морок. Друзі швидко піднялися і стали виконувати все, про що їм говорила Галя. Довіра до неї була непохитною. Я ж відчувала себе зайвою, непотрібною і розгубленою.

— Отож, стаємо навколо голографічної платформи і виконуємо все за моєю командою, — наказала Галя.

Якщо хлопці знали і бачили попередній процес, то я була абсолютно далекою від цього, тому задала одне з найабсурдніших питань:

— У фільмах бувають свічки, вода, вогонь і все таке… Може принести свічки? — Я розуміла всю безглуздість своєї пропозиції, але не знала, чим ще можу допомогти.

Відповіддю послужила німа сцена під назвою «Патя і її свічки». На мене просто витріщалися три пари очей, час від часу кліпали… і чекали мого рішення. Без прохань, переконань, умовлянь. Просто стояли і дивилися на мене, як на єдину надію людства. Схоже, моя еротична пауза трохи затягнулася.

Я зважувала… Що важливіше: пристрасть і тілесні насолоди чи порятунок цілої планети? Звісно ж, планета, як би там не було! Хоча, якщо чесно, Гліб був дуже переконливий…

Раптом пролунав глухий вибух, наче відлуння грому.

Єдиним джерелом світла були екрани наших ноутбуків. Лео підключив до них голограму і стало трохи світліше, але тільки у офісі.