Читати книгу - "Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда"

Влад обережно тримав Настю за руку, допомагаючи їй сісти в авто. Його погляд був м’яким, уважним, навіть трішки розгубленим — він не міг повірити, що поруч із ним — жінка, яку він кохає до нестями. Його наречена. Мама п’яти малюків.

— Влад… — Настя посміхнулась, притримуючи живіт. — Я ж просто вагітна, а не з кришталю.

— Ти — моя майбутня дружина. І мати моїх дітей. І взагалі — найцінніший вантаж у цьому авто, — сказав Влад і поцілував її руку.

Вони рушили додому. Настя задрімала в дорозі, а Влад час від часу зупиняв погляд на ній — улюблена жінка навіть уві сні виглядала неземно. Він усміхався — так, як усміхаються тільки ті, хто щасливий.

Коли вони під’їхали до дому, Настя здивовано підняла брови.

— Влад… Чому вікна світяться?.. Що це?

— Сюрприз, — усміхнувся Влад.

Він відчинив їй дверцята й допоміг вийти. Вони зайшли в дім… І Настя завмерла.

Усе помешкання було прикрашене м’якими гірляндами, білими квітами, подушками з написами "Mom to be" і "Daddy's Team", а на столі стояв торт з написом: "Наші п’ятеро причин бути щасливими".

— Влад… це… — Настя не змогла стримати сліз.

— Я просто хотів, щоб ти знала: я вже готуюсь. Я вже тато. Я вже… твій назавжди, — Влад став перед нею на коліно, вже вдруге. — Але тепер, Анастасіє Волкова… не просто як директор і не просто як наречений. А як чоловік, який знає, що його життя починається тільки зараз.

Він витяг невеличку коробочку. Там було ще одне колечко — із написом "Mom" зсередини.

— Тепер ти маєш два. Одне — бо я тебе кохаю. Друге — бо пишаюсь, що ти мати моїх дітей.

Настя обняла його, не приховуючи емоцій:

— Ненавиділа тебе як директора… Але люблю — як Влада. І ще більше — як тата моїх малюків.

А потім…

Вони сиділи на дивані, вкриті пледом. Влад гладив Настю по животу, розмовляючи з малюками:

— Так, хлопці, дівчинко… Пам’ятайте, тато готує найкращі сюрпризи. І шаурму… і весілля… і кімнату з повітряними кульками вже на шляху!