Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Фінансист, Теодор Драйзер 📚 - Українською

Читати книгу - "Фінансист, Теодор Драйзер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фінансист" автора Теодор Драйзер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 174
Перейти на сторінку:
вічна настороженість змінилася безтурботним спокоєм. Огрядні ноги Стінера були взуті в добротні черевики зі щонайм’якшої шкіри; дебелий торс і товсті стегна приховувалися вдало скроєним сірувато-коричневим костюмом; накрохмалений білий комірець і коричнева краватка довершували його одяг. Широкі груди поступово переходили в округле черевце, на якому красувався важкий золотий ланцюг, у білосніжних манжетах виблискували золоті запонки з досить великими рубінами. Увесь він був якийсь рожевий і вгодований.

Одне слово — людина явно успішна.

З дерев’яного двоповерхового будиночка на Дев’ятій вулиці він переїхав з сім’єю в набагато просторіший на Спрінг-Гарден-стрит. Його дружина завела знайомство з дружинами інших місцевих політиканів. Діти вчилися в середній школі (що свого часу було для нього нездійсненною мрією). Він володів тепер у різних частинах міста чотирнадцятьма чи п’ятнадцятьма купленими за безцінь земельними ділянками, які з часом обіцяли стати цінною нерухомістю. Він був негласним акціонером Південно-Філадельфійського металургійного товариства і компанії «Американська яловичина і свинина» — двох підприємств, що існували лише на папері. Вся діяльність їх полягала в тому, що вони, отримавши від міста підряди, передовіряли їх скромним власникам ливарних майстерень і м’ясних крамниць, котрі вміли виконувати накази без зайвих запитань.

— …Так, ім’я незвичайне, — погодився Ковпервуд. — То, значить, він акціонер? Я завжди вважав, що ця лінія не окупить себе — вона занадто коротка. Її слід було б продовжити на три милі в бік Кенсингтонського кварталу.

— Абсолютно вірно, — підтакнув Стінер.

— Стробік не казав вам, скільки Колтон хоче за свої акції?

— Начебто по шістдесят вісім доларів.

— Тобто за поточним курсом? Що ж, апетит у нього непоганий, га? За такою ціною, Джордже, це становитиме… (він швидко прикинув вартість акцій, що були на руках в Колтона) близько ста двадцяти тисяч лише за його пакет. А це далеко не все. Є ще суддя Кітчен, і Джозеф Зіммерман, і сенатор Донован. — Ковпервуд мав на увазі члена Пенсильванського сенату. — Загалом, справа обійдеться вам недешево. А скільки ще доведеться витратити на продовження лінії! Як на мене — це занадто витратно!

Ковпервуд подумав про те, як просто було б об’єднати цю лінію з жаданою лінією Сімнадцятої і Дев’ятнадцятої вулиць і, трохи помовчавши, запитав:

— Скажіть, Джордже, чому ви всі ваші комбінації проводите через Стробіка, Вайкрофта і Хармона? Хіба ми вдвох не могли би впоратися з цією справою, не притягуючи ще кількох учасників? Як на мене, це було б набагато вигідніше для вас!

— Авжеж, звісно! — вигукнув Стінер і втупився своїми круглими очима у співрозмовника з якимось безпорадним благанням. Ковпервуд імпонував йому, і він сподівався заприязнитися з ним не лише як із ділком, але як із людиною. — Я вже почав подумувати про це. Але у них, Френку, куди більше досвіду в таких справах, аніж у мене, адже вони вже стільки часу займаються ними. А я поки що навіть не дуже добре на всьому цьому розуміюся…

Ковпервуд подумки посміхнувся, хоча обличчя його залишалося незворушним.

— Та плюньте ви на них, Джордже! — продовжував він дружнім конфіденційним тоном. — Ми з вами спроможні і знаємо стільки ж, скільки й вони, і впораємося з цією справою не гірше, якщо не краще за них. Я знаю, що кажу. От хоча б ця цікава для вас комбінація конки. Ми вдвох провели б її не гірше, ніж за участі Вайкрофта, Стробіка і Хармона. Не такі вже вони й мудрі. Гроші вкладають не вони, а ви. Їхнє діло — лише протягнути все це через законодавчі збори і муніципалітет. Причому в законодавчих зборах вони доможуться не більше, ніж будь-хто інший, наприклад я. Усе залежить від домовленості з Реліхеном, а для цього потрібно лише асигнувати відому суму. Що ж до міської ради, то в Філадельфії не лише Стробік туди вхожий.

Ковпервуд сподівався, що, отримавши у свої руки контроль над якою-небудь лінією, він переговорить з Батлером і доможеться, щоб той йому допоміг (це, до речі, втихомирило б Стробіка і його прибічників).

— Я не пропоную вам змінювати ваші наміри щодо Північної Пенсильванської. Це, мабуть, було б незручно. Але існують й інші комбінації. Можливо, в майбутньому ми з вами облаштуємо разом якусь справу! Вам це буде дуже вигідно, та й мені теж. На міський позиці ми непогано заробили, ви ж не заперечуєте?

Заробили вони і справді дуже непогано, не кажучи вже про бариші, які дісталися «китам». Власне, Стінер своїм новим будинком, земельними ділянками, рахунком у банку, дорогими костюмами — усім своїм впевненим світо­сприйняттям був зобов’язаний саме вдалим маніпуляціям Ковпервуда з сертифікатами міської позики. До описуваного нами часу вже були випущені чотири серії облігацій по двісті тисяч доларів кожна. Обіг Ковпервуда з цими облігаціями досягав майже трьох мільйонів. Адже він то купував, то продавав їх, граючи на підвищення або на пониження, залежно від кон’юнктури. Статки Стінера оцінювалися тепер щонайменше тисяч у сто п’ятдесят доларів.

— Я знаю тут у місті одну лінію, яку, трохи допрацювавши, можна було б зробити дуже прибутковою, — задумливо продовжував Ковпервуд. — Вона занадто коротка, так само, як Північна Пенсильванська, і обслуговує лише невелику ділянку. Її слід продовжити. Якби нам з вами роздобути цю лінію, ми могли б об’єднати її з управлінням Північної Пенсильванської або якоюсь іншою колією. У такий спосіб ми заощадили б на утриманні контори, службовців і ще на багато чому. Коротше, при значному обіговому капіталові завжди можна знайти прибуткову справу.

Він замовк і, роздумуючи про те, що обіцяє йому майбутнє, став дивитися у вікно свого вишукано обставленого, обшитого дорогим деревом кабінету. Вікно виходило на задвірки будівлі, що колись була житловим будинком, де тепер розташовувалася контора. У дворі зеленіла обрідна травичка. Червона стіна будинку і старовинний цегляний паркан чимось нагадали Ковпервуду їхній будинок на Нью-Маркет-стрит, куди приїжджав дядько Сенека — кубинський торгівець, в супроводі свого чорношкірого слуги. Дивлячись у вікно, Ковпервуд бачив його перед собою, наче живого.

— Справді, чому ж, — жваво продовжив Стінер, котрий вже піймався на гачок, — нам із вами й не заволодіти цією лінією? Фінансово, гадаю, я міг би підтримати цю операцію. Яка, на вашу думку, нам потрібна сума?

Ковпервуд потай знову посміхнувся.

— Точно я зараз сказати не можу, — відповів

1 ... 51 52 53 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фінансист, Теодор Драйзер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фінансист, Теодор Драйзер"