Читати книгу - "Монстр серед монстрів, Марія Власова"

- Вони всі померли, один попіл від них залишився, - повторюю кілька разів, ревучи на плечі до смерті переляканого солдатика.

Що частіше повторюю цю версію, то більша ймовірність, що вона міцно осяде в головах сіреньких. Ще трохи й вони повірять, що люди похилого віку померли під час пожежі, головне спрямувати їхні думки в потрібному напрямку.

- Як мені тепер без них жити? - завиваю в плече співчутливої ганчірки, нагнітаючи своє уявне горе.

- І справді, - чую знайомий, злегка шиплячий голос, наповнений зловтіхою, - як?

"Дідько, він живий!" - виривається в мене, побачивши цілком собі живого Маратика.