Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

Туман після трапези вибіг до Горіха, він розповів своєму другу всі почуті правила. Горіх здивувався - Твоя Годівниця всі правила озвучила крім одного, чому вона про нього промовчала? Не хотіла говорити правду?

-Яке правило упустила Тія? Їх так багато що я боюсь не запам'ятаю все! Це правило, напевно, важливе?

-Можна і так би мовити. "У разі втрати матері або обох батьків, кошеня передається Кормільці на виховання до 12 місяців" Ти розумієш сенс цього правила? -Запитливо подивився Горіх на брата

Туман не розумів, що цим хотів сказати Горіх -Я не розумію про що ти. При чому тут я? Поясни мені!

-Який же ти наївний дурень! -Похитав головою Горіх -Оглянь, що ти бачиш? Багато кошенят, таких як ми! Знаєш, чому я тут? Два місяці тому я втратив своїх батьків! Іскра так само втратила своїх батьків, ти думаєш, чому вона так боїться? Їй, напевно, розповіли про втрату. Тут кожне кошеня когось втратило. Мати, або обох батьків! Твоя Тія не сказала про правило яке говорить що "Воїн не може виховувати своїх кошенят після смерті своєї дружини. Кошенята передаються Кормільці"! Розумієш що я маю на увазі?

Туман похитав головою -Не правда! Моя мама пішла у гості до сусіднього племені, вона скоро повернеться!

-Не віриш своєму другові? -Хмикнуло смугасте кошеня -Тоді йди і спитай у своїй Кормільці де твоя мама!

Туману не довелося двічі повторювати, кошеня кулею полетіло в печеру Тія, вбігши в неї, Туман з образою глянув на Годівницю -Тія, скажи правду, будь ласка! Де моя мати, що з нею? Чому її немає зі мною?

Тія злякано підбігла до малюка -Туман, що з тобою. Не лякай мене мій хлопчик. Твоя мама? Як же, ти хіба забув, вона в гостях, скоро повернеться, тобі треба просто зачекати на неї, ти до неї повернешся дуже скоро!

-Ти брешеш! -рявкнув малюк -Чому ти не озвучила всі правила, про Кормільку і Кошеня? -Тія при згадці цього правила, опустила очі, вона зрозуміла що Принц якось дізнався про це правило -Тія, скажи правду, моя мама .. Моя мама померла, як померли інші мами, тата всіх кошенят, що тут знаходяться? Відповідай мені!

Тія важко зітхнула - Пробач мій хлопчик, мені довелося стільки часу не каже тобі правду. То був наказ твоєї бабусі. Ти був такий малий, ти б не зрозумів сенс слова "смерть". Тим більше, твій батько два місяці не відходить від цієї трагедії. Ми боялися що ти як і він важко сприймеш цю звістку. Пробач мені Туман!

-Як ти могла мене дурити? Я ж завжди вірив тобі, в усьому скривджено зашипів маленький Принц на Годівницю, а потім вибіг з печери. Тія не наважилася бігти за ним, бо розуміла що зараз він нікого не хоче бачити - Пробач мені мій принц, я всього лише виконувала наказ твоєї бабусі - ледве чутно промовила золотиста кішка

Туман з усього духу побіг до табору, він добре пам'ятав дорогу туди, тим більше, що іншої дороги від табору до Водоспаду не було. Тому йому не важко було за кілька хвилин опинитися в таборі, деякі коти з подивом глянули на кошеня якому було два місяці. Вони одразу зрозуміли що він прибіг з Водоспаду, бо там багато кошенят-сиріт. Біле кошеня не звертало уваги ні на кого, навіть не чуло, що вони йому говорили, в умі було тільки одне, дізнатися правду яка змусила його сюди повернуться. Побачивши знайому кішку, тобто свою бабусю він підбіг до неї, білосніжна королева-мати була не менш здивована появою свого єдиного онука -Тумане, хлопче мій, чому ти тут, де Тія?

Туман смикнув вухом -Це правда? -Світу не розуміла про що запитує онук -Що моя мама померла? -Білі округлила очі, спробувавши щось відповість, Туман заперечив -Не потрібно зараз каже що це неправда. Тія мені у всьому зізналася! Тепер ви зізнаєтеся, це правда? Правда! - Крикнув юний принц так голосно що його почув весь табір, навіть його крик дійшов до вух молодого Короля, який ніяк не міг вийти з жалоби, здавалося саме зараз завдяки крику свого сина, Захід сонця прийшов до тями

Світу, яка завжди славилася хоробрістю, зараз почувала себе ніяково, бо вона не хотіла засмучувати свого онука. З Королівської нори вийшов Захід сонця, він сумними очима глянув на маленького сина, який успадкував забарвлення обох батьків. хлопчик мій - трохи посміхнувся, злегка припав на одну лапу - Пробач мені син, це я винен у смерті твоєї матері, мені потрібно було силою відвести її до Водоспаду того дня. Але навіть якби мені це вдалося, вона все одно кинулася битися за своє плем'я. Твоя мати була дуже хороброю і сильною кішкою, а ще дуже красивою -опустивши очі до землі -Мені дуже соромно за те, що я не зміг вберегти нашу войовничу Королеву Єлію

Туман почув слово Королева Елія здивувався -Королева, тобто? -Діло в тому що маленький Принц не знав що він Королівських кровей, на прохання Мири, Тія не розповідала йому про це, щоб інші кошенята не вважали його особливим. Королівська родина не хотіла так скоро розповідати йому правду про його кров.

-Так мій маленький Принц -посміхнулася біла -Справа в тому що ти син благородних правителів Короля Захід сонця і Королеви Єлії, на жаль вона померла місяць тому -опустила погляд бабуся спадкоємця

Тут до них підійшов Гранд, він глянув на онука, і здивувався - Що це Туман тут робить, Тія повернулася?

-Ні! -Першим відгукнувся Туман, хоча відповість має намір Міра -Я сам прийшов сюди, щоб дізнатися правду!

-Ось як! -Хіхікнув чорно-білий -Яку ж правду внук мій ти хотів дізнатися? Ти відпустила тебе сюди одного?

-Я втік від Тія, вона ошуканка, я не хочу з нею жити! Вона брехала мені, як і ви всі! Чому ви збрехали, що моя мама пішла в гості до сусідніх племен! Скільки ви збиралися мені брехати про мою матір!?

Гранд насупився на онука, але той навіть не злякався -Швидко ти дізнався про її смерть. Говорив я Тія надто молода для годівниці, треба було призначить йому досвідченішу годівницю, а не цю безладну кішку

-Між іншим Тія тітка Елії якщо ти не забув про це! -Закинула чоловіка біла -Вічно ти не задоволений!