Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Персі Джексон та Викрадач Блискавок 📚 - Українською

Читати книгу - "Персі Джексон та Викрадач Блискавок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Персі Джексон та Викрадач Блискавок" автора Рік Ріордан. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 80
Перейти на сторінку:
дружба скінчилася б.

— Ти був тим сатиром, який намагався врятувати Талію, дочку Зевса?

Гровер похмуро кивнув.

— А двоє інших напівкровок, приятелів Талії, які успішно дісталися табору… — я подивився на Аннабет, — це ж були ви з Лукою, чи не так?

Вона відклала своє печиво, так і не торкнувшись його.

— Як ти сам казав, Персі, семирічна напівкровка сама далеко не втече. Афіна спрямовувала та допомагала мені. Талії було дванадцять. Лука мав чотирнадцять років. Вони обоє втекли з дому, так само, як я. Вони дуже раділи, що я з ними. Вони були хоробрі та дуже затято змагалися з монстрами, навіть без будь-якої підготовки. Ми вирушили на північ від Віргінії, не маючи жодних конкретних планів, майже два тижні відлякуючи чудовиськ, аж поки нас знайшов Гровер.

— Передбачалося, що я супроводжуватиму Талію до табору. — Сатир шморгав носом. — Лише її саму. Я мав суворий наказ Хірона: не робити нічого, що могло б завдати їй шкоди, себто не ризикувати, наражаючи на небезпеку. Розумієш, ми знали, що Аїд женеться, але я не міг так просто кинути Луку й Аннабет. Я гадав… я гадав, що зможу провести всіх трьох до безпечного місця. Це я був винен у тому, що монстри перехопили нас. Я розгубився. На зворотному шляху до табору я так злякався, що кілька разів заблукав. Якби я був хоч трохи кмітливіший…

— Припини, — гукнула Аннабет. — Ніхто тебе не звинувачує. Навіть Талія.

— Вона пожертвувала собою, щоб врятувати нас, — жалібно мовив Гровер. — Її смерть — це моя провина. Рада козлоногих старійшин сказала те саме.

— Через те, що ти не кинув тих двох напівкровок? — спитав я. — Це несправедливо.

— Персі правий, — сказала Аннабет. — Мене б тут зараз не було, якби не Гровер. Луки б також не було. Для нас неважливо, що сказала Рада.

— Така вже моя доля, — продовжував рюмсати в пітьмі Гровер. — Я найнещасливіший з усіх сатирів, хоч і знайшов наймогутніших напівкровок століття: Талію та Персі.

— Ну чого це ти нещасливий? — терпляче мовила Аннабет. — Ти найбільш відважний з усіх сатирів, яких я тільки бачила. Назви ще кого-небудь із тих, хто наважився б спуститися до царства мертвих. Гадаю, Персі справді радий, що ти тут, із нами.

Вона копнула мене ногою.

— Звісно, радий, — сказав я (могла б і не копати). — Це ж просто чудово, що ти знайшов і Талію, і мене, Гровере. Ти найбільш великодушний з усіх сатирів. І за натурою ти — слідопит. Тому ти обов’язково знайдеш Пана.

У кутку глибоко й задоволено зітхнули. Я очікував, що Гровер що-небудь скаже, але він тільки важко дихав. Коли сопіння перейшло в хропіння, я зрозумів, що сатир заснув.

— Як це тільки йому вдається? — здивувався я.

— Не знаю, — всміхнулася Аннабет. — Але ти справді сказав йому такі чудові слова.

— Я сказав правду.

Деякий час ми їхали мовчки, підстрибуючи на мішках. Зебра жувала ріпу. Лев, облизуючись, покінчив із м’ясом і з надією подивився на мене.

Аннабет гралася із своїм намистом, ніби обмірковувала майбутні стратегічні плани.

— Ота соснова намистинка — вона в тебе з першого року? — спитав я.

Аннабет здригнулась, адже вона обмацувала намистини навмання.

— Так, — відповіла вона. — Кожного року інструктори обирають найважливішу подію літа й зображують її на намистинах. Мені дісталась сосна Талії, підпалена грецька трирема та кентавр у святковому вбранні… але це літо було найчудовішим…

— А каблучка з коледжу — твого батька?

— Це тебе не… — скинулась було вона за звичкою, але спинилась. — Так. Це його каблучка.

— Могла б не казати.

— Ні… все гаразд. — Голос Аннабет затремтів. — Батько прислав її мені в листі два роки тому. Каблучка, здається, його головний пам’ятний дарунок від Афіни. Він не отримав би ступінь доктора в Гарварді без неї… Довго розповідати. Хай там як, але він написав, що хоче, аби каблучка була в мене. Вибачався за те, що він такий негідник, писав, що любить мене і сумує. Пропонував, щоб я повернулася додому, і ми жили разом.

— Що ж, звучить непогано.

— Так… але справа в тому, що я повірила йому. Спробувала повернутися додому на початку навчального року, але моя мачуха зовсім не змінилася. Вона не хотіла, щоб її діти наражались на небезпеку, мешкаючи поруч із такою істотою, як я. Монстри атакували мене з усіх боків. Ми сварилися. Чудовиська продовжували нападати. Я навіть не стала чекати зимових канікул. Звернулася до Хірона й повернулася прямісінько до Табору напівкровок.

— Гадаєш, ти ще раз пробуватимеш жити разом із батьком?

— Будь ласка, я не хочу ятрити рани, — Аннабет відвела очі.

— Тільки не треба здаватися. Наприклад, напиши йому листа, або ще що-небудь зроби.

— Дякую за пораду, — холодно відповіла дочка Афіни, — але батько сам вибрав, із ким йому жити.

Ще якийсь час ми знову мовчали.

— Отже, якщо боги затівають битву, — озвався я, — то все повернеться на висхідні позиції, як під час Троянської війни? І Афіна виступить проти Посейдона?

Аннабет поклала голову на рюкзак, який дав нам Арес, і заплющила очі.

— Я не знаю, що зробить мама. Знаю тільки, що буду битися поруч із тобою.

— Чому?

— Тому, що ти мій друг, риб’ячі мізки. Ще маєш дурні запитання?

Я не міг придумати, що їй відповісти. На щастя, це не знадобилося. Аннабет вже спала.

Мені нелегко було скористатися її прикладом: Гровер голосно хропів, лев дивився на мене голодними очима, але врешті-решт сон здолав мене.

Мій кошмар розпочався так, ніби я бачив його вже мільйони разів: мене змусили пройти стандартний тест у гамівній сорочці. Решта хлопців пішли на перерву, а вчителька звернулася до мене: «Підійди-но, Персі. Ти ж не дурний, чи не так? Візьми свою ручку».

Потім сон змінив свій звичний напрямок.

Глянувши на сусідню парту, я побачив, що за нею сидить дівчинка, на якій теж була гамівна сорочка. Вона була моєю ровесницею, з чорним розвіяним волоссям, зачіскою в стилі панк, гнівливими зеленими очима, обведеними чорним олівцем, і носом у ластовинні. Якимось чином я зрозумів, хто вона. Це була Талія, дочка Зевса.

Вона намагалася вивільнитися з гамівної сорочки, кидала на мене розпачливі погляди й говорила швидко й сумбурно.

«Ну що, риб’ячі мізки? Один із нас повинен вибратися звідси».

«Вона права, — майнула думка у мене в голові. — Я вирушу назад до печери. Розкажу Аїдові про деякі свої наміри».

Гамівна сорочка впала з мене. Я провалився крізь підлогу класної кімнати. Голос учительки поволі змінювався, поки не перетворився на холодний і злий утробний глас, що лунко бринів із глибин

1 ... 52 53 54 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Персі Джексон та Викрадач Блискавок», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Персі Джексон та Викрадач Блискавок» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Персі Джексон та Викрадач Блискавок"