Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мерзенна сила 📚 - Українською

Читати книгу - "Мерзенна сила"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мерзенна сила" автора Клайв Стейплз Льюїс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 166
Перейти на сторінку:
ніж із власним чоловіком. Коли вони увійшли до будинку, назустріч їм нагодилася пані Меґз.

— Ой, пані Стадок! — вигукнула вона. — Це ж треба!

— Так, Айві, — мовив Деністон, — пані Стадок принесла нам дуже важливі новини. Здається, справа зрушилася з місця. Ми відразу йдемо до Ґрейс. МакФі десь поблизу?

— Він вже з годину працює в саду, — повідомила пані Меґз. — Доктор Дімбл пішов на роботу, а Каміла на кухні. Покликати її?

— Так, будь ласка. Тільки б пан Бультитюд не виліз…

— Нічого, я його припильную. Зробити вам чаю, пані Стадок? Ви ж просто з потяга…

Через кілька хвилин Джейн знову, як і того дня, коли побувала в цьому домі вперше, сиділа в кімнаті перед панною Айронвуд та Деністоном із Камілою, почуваючись так, наче їй зараз доведеться складати важкий усний іспит. А коли Айві Меґз принесла чай, то не пішла геть, а сіла поруч із екзаменаторами, немов і собі до них долучившись.

— Отже… — мовила Каміла; очі у неї горіли, а ніздрі аж роздувалися — так не терпілося їй чимшвидше про все дізнатися.

Джейн невпевнено роззирнулася навколо.

— Айві нам не завадить, вона тут своя людина, — сказала панна Айронвуд і, трохи помовчавши, повела далі: — У своєму листі від десятого числа ви пишете, що вам приснився чоловік із гострою борідкою, який сидів біля вас у спальні і робив якісь нотатки. Напевне, варто вам сказати, що насправді його там не було; принаймні, наш керівник вважає, що це навряд чи можливо. Та все ж той чоловік таки цікавився вами і розпитував про вас когось іншого; кого саме — невідомо, адже уві сні ви цього, на жаль, не побачили.

— Будьте ласкаві, розкажіть тепер усім те, що розповідали мені по дорозі, — попросив Деністон.

І Джейн розповіла, як їй наснився труп (якщо тільки то був труп) у темному підземеллі, а тоді — як вона зранку зіткнулася на Маркет-стріт із бородатим чоловіком зі свого сну; розповідь ця викликала в усіх неабияке зацікавлення.

— Отакої! — вигукнула Айві Меґз.

— Значить, ми мали рацію стосовно Бреґдонського лісу! — підхопила Каміла.

— Отже, це таки Белбері, — мовив її чоловік. — Але якщо так, то до чого тут Алькасан?

— Даруйте, — озвалася рівним голосом панна Айронвуд, і всі відразу змовкли. — Думаю, не варто все це тут обговорювати. Пані Стадок ще не з нами.

— То що, мені взагалі нічого не можна знати? — спитала Джейн.

— Вибачте, люба, — сказала панна Айронвуд, — але з нашого боку було б не надто розумно просто зараз ділитися з вами всіма подробицями… зрештою, ми й не маємо на це права. Можна поставити вам ще два запитання?

— Будь ласка, — погодилася Джейн, либонь, трішечки сухувато, але насправді зовсім трішечки: у присутності Деністонів їй чомусь хотілося поводитися якнайкраще.

Панна Айронвуд висунула шухляду і заходилася щось там шукати. Всі мовчали, аж доки вона не простягнула Джейн якусь світлину.

— Ви впізнаєте цього чоловіка?

— Так, — тихо сказала Джейн. — Я бачила його уві сні і зустріла сьогодні зранку в Еджстоу.

Фото було чітке, внизу стояв підпис «Оґастес Фрост», а під ним — ще кілька слів дрібнішими літерами, та розібрати їх було годі.

— І ще одне, — мовила панна Айронвуд, простягнувши руку по світлину. — Ви готові побачитися з нашим господарем… уже зараз?

— Ну… гаразд, думаю, що так.

— В такому разі, Артуре, — звернулася панна Айронвуд до Деністона, — будьте ласкаві, перекажіть йому все, що ми допіру почули, і запитайте, чи зможе він прийняти пані Стадок.

Деністон, не гаючи часу, підвівся.

— А я, — додала панна Айронвуд, — хотіла б іще хвилинку поговорити з пані Стадок сам-на-сам. — Айві з Камілою також підвелися і вийшли з кімнати слідом за Деністоном. Чимала кішка, якої Джейн раніше й не зауважила, вистрибнула на крісло, де щойно сиділа Айві.

— Я анітрохи не сумніваюся, — мовила панна Айронвуд, — що наш господар захоче з вами побачитися.

Джейн промовчала.

— І тоді, — вела далі панна Айронвуд, — вам доведеться прийняти остаточне рішення.

Джейн кашлянула: їй хотілося бодай трохи розвіяти не надто приємну врочисту атмосферу, що, здавалося, запанувала у кімнаті після того, як вони з панною Айронвуд залишилися вдвох.

— Поза тим, — продовжувала панна Айронвуд, — вам треба дізнатися дещо про нього ще до того, як ви з ним побачитеся. Він видасться вам, пані Стадок, дуже молодим, молодшим за вас. Але це не так; насправді йому під п’ятдесят. За плечима у нього величезний досвід: він побував там, де до нього не бувала жодна людина, і спілкувався з тими, про кого ні ви, ні я не маємо жоднісінького уявлення.

— Дуже цікаво, — пробурмотіла Джейн, особливого зацікавлення, втім, не виявляючи.

— І ще одне, — сказала панна Айронвуд. — Будь ласка, пам’ятайте: його часто мучить сильний біль. Хай яке рішення ви приймете, прошу вас, не кажіть і не робіть нічого, що могло б завдати йому смутку.

— Якщо пан Фішер-Кінґ почувається погано, то я… — почала було Джейн, але панна Айронвуд не дала їй договорити:

— Пробачте, що так вам надокучаю, але я лікар — єдиний лікар у цьому домі, — тому намагаюся робити все від мене залежне, щоб він почувався якомога краще. Ходімо, я проведу вас до нього.

Вона підвелася і притримала двері, пропускаючи Джейн уперед. Пройшовши трохи вузьким коридором і піднявшись догори кількома низенькими східцями, вони опинилися у просторому вестибюлі, де починалися гарні старовинні сходи, що вели на горішні поверхи. В будинку, який виявився ще більшим, ніж Джейн уявляла собі спочатку, було тепло і дуже тихо, а м’яке світло осіннього сонця, що

1 ... 52 53 54 ... 166
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мерзенна сила», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мерзенна сила"