Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Фантомна довіра, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фантомна довіра" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер / 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 240
Перейти на сторінку:

— Ти думала, тільки в тебе є таємниці?

— Ні… Таємниці є у всіх. От тільки я навіть не здогадувалась, що твої виявляться ТАКИМИ... — відповіла Тоня глухим, нетиповим для неї голосом. Вона приголомшена...

Ноги Лариси понесли її вперед, вона хотіла переконатись, що вуха її не підвели…

 

Крок… Другий.. І вона побачила Руслана… Він стояв, гордовито посміхаючись до Тоні та защібаючи сорочку. Повільно Руслан перевів погляд на Лору. Її поява шокувала хлопця.

— Лора?.. — посмішка вмить зникла з його обличчя. — Що ти тут робиш?

— А ти?.. — тихо пролепетала вона, не вірячи своїм очам.

— Ти ж обіцяла, що нікуди не підеш з Тонею!

— Вчора… Я обіцяла за вчора… — знову ледь чутно сказала Лариса.

Руслан щойно був з тим чоловіком… І її не цікавило хто кого мав… Проте судячи з того, що він одягався, то його… Руслан спить з чоловіками, а потім з нею... Вона нічого не мала проти геїв, по правді кажучи, ще жодного не зустрічала, лише чула, але вони принаймні вступають у зв’язок з однією статтю… А Руслан… Чому? Як?

Передчуття її не підвело. Відсьогодні все буде вже не так...

Тоня ще перебувала під враженням, вона приголомшено дивилась на блондина, і не могла скласти до купи те, що щойно чула і бачила... Оце так поворот… Хто б міг подумати?..

— Ларисо, нам потрібно поговорити, — Руслан підійшов і, взявши дівчину за руки, повів до виходу. Приголомшена Лариса спочатку слухняно пішла за ним, а ближче до виходу почала пручатись, та хлопець був сильнішим за неї.

— Руслане, пусти мене.

— Я тобі все поясню.

— Мені не потрібні твої пояснення…

— Потрібні. Давай поговоримо на вулиці. П’ять хвилин. Дай мені п’ять хвилин.   

Тоня відійшла від шоку, коли Руслан вже виводив Ларису з будівлі. Що робити? Бігти за ними? І що вона зробить? Потрібно сказати хлопцям! Тоня помчала до більярдної зали, хапаючись за перило зі скла і металу, намагаючись не впасти на сходах. Степан і Бакеро розмовляли про щось біля стола, коли Тоня підбігла до них — Бакеро усміхнувся.

— А де ти Русалку загубила? 

Степан нічого не запитував, він дивився на Тоню, очікуючи пояснення.

— Руслан потяг Лору на вулицю, — випалила вона дивлячись на Степана.

— Тут був Руслан? — Степан з подивом оглядав засмучене обличчя сусідки.

— Так, — Тоня кивнула, — і він не просто так тут був. Він був он з тим пузатим чуваком…

Вона кивнула на чоловіка з печаткою, що зараз грав у більярд через декілька столів від них. Степан озирнувся на чоловіка, поглянув на Тоню.

— В якому сенсі був? — уточнив він.

— В тому самому, Степане. В тому самому. Ми йшли до вбиральні і чули їх, а коли йшли назад — цей чувак вийшов, проглянув на нас як на нижчих істот і пішов. А мені стало цікаво з ким же він там був, що не звернув на нас уваги… Зазираю, а там Руслан. Ну, я так розгубилась, що, як прийшла до тями, він Лору вже потяг на вулицю… Спочатку ж накинувся, типу, що вона обіцяла нікуди не ходити зі мною, а Лора йому сказала, що обіцяла нікуди не ходити тільки вчора… А він… Я, каже, тобі все поясню і потяг... взяв її за руки і...

Бакеро і Степан перезирнулись.

— Піду гляну, — сказав Степан.

— Ти з телефоном?

— Так, — Степан поплескав рукою по кишені джинсів, в якій лежав телефон і пішов з зали.

— Руслан — це такий блондин з довгим волоссям? — запитав Бакеро.

— Так… Той, якого ти бачив у кав’ярні на Подолі… — вона сперлась на стіл обома руками. Труснула головою — досі не могла відійти від побаченого.

Тоня знає про кав’ярню — Лора їй розповідала про їхню зустріч у грудні. Подружки... Бакеро взяв кий і розбив кулі.

— Давай зіграємо, — сказав він до дівчини.

— Як ти можеш грати, якщо там невідомо що відбувається?

— Бонд розбереться.

— У нього ж рука…

— Ну і що? В нього є ще одна... А ще дві ноги і голова. Ти не уявляєш, що він ними може робити, — Бакеро усміхнувся.

— І що ж? — Тоня взяла кий.

— Просто неймовірні речі.

— А хто він?

— Він — твій сусід, — Бакеро говорив усміхаючись і заганяючи кулі в лузи одну за одною.

— Це я знаю. А де він працює?

— Якщо тебе це цікавить — запитай у нього.

— Я питала, він не каже.

— Ну, а я тоді тут при чому? Якщо не каже — значить, не вважає за потрібне тебе інформувати.

— А ким працюєш ти?

— Я? — Бакеро одним ударом загнав дві кулі в різні лузи і випрямився. — Якщо я скажу, що офіційно ніде не працюю і я безробітний — ти мені повіриш?

— Ні.

Бакеро підійшов до дівчини і схилився до її вуха.

— З якою метою цікавишся? Ти з податкової?

— Мені просто цікаво.

Він сперся на стіл поруч з Тонею, котра стояла з києм в руках.

— Я дилер. У казино. І мушу зізнатися — я хороший дилер.

— Ти працюєш в казино?.. — Тоня була здивована. Тепер їй ставало більш зрозуміло, чому у нього такі доглянуті руки — це його робочий інструмент.

— Так.

— І давно?

— Чотири роки. Це довга історія.

— Розкажеш?

— Можливо… — він усміхнувся. Ой, краще б він не робив так… Тоня відвела від нього погляд.

— І Степан в цій історії присутній? — запитала вона дивлячись на пузаня.

— Можливо… — Бакеро простежив за її поглядом. — Цей пузатий грає в казино, де я працюю. Як правило, він приходить по суботах, програє близько сотні баксів і йде. Не пам'ятаю жодного разу, щоб він виграв.

— Програє у що? В рулетку?

— В покер.

Циган перевів погляд з чоловіка з печаткою на Тоню.

— То граємо? — він усміхнувся.

— Граємо.

 Бакеро працює в казино… Дилер. Неочікувано.

1 ... 52 53 54 ... 240
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантомна довіра, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фантомна довіра, Лана Вернік"