Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Пітер Пен 📚 - Українською

Читати книгу - "Пітер Пен"

436
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пітер Пен" автора Джеймс Баррі. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 59
Перейти на сторінку:
class="p1">Але переслідування відклалося, бо почали роздумувати, хто ж піде на полювання першим, і це дало час Брауні: вона впала перед Королевою на коліна і благала помилувати Меймі.

Кожна наречена має право на сповнення одного бажання, і Брауні просила про одне-єдине — зберегти життя Меймі.

— Що завгодно, тільки не це, — суворо відмовила королева Меб, і феї підхопили:

— Що хочеш, тільки не це.

Але коли вони дізналися, як Меймі допомогла Брауні проникнути на бал і прийти до свого тріумфу й слави, тоді усі як один тричі вигукнули “Віват!” на її честь і вирушили, ніби справжнє військо, подякувати їй — придворні йшли попереду, а за ними — носії з балдахіном.

Вони легко відшукали Меймі за її слідами на снігу. Але хоч вони і знайшли втікачку в глибокому снігу на Фіговій Алеї, подякувати їй все одно було неможливо, бо ніхто не міг добудитися її. Тоді вони вигадали нову форму подяки: новий Король зійшов на Меймі, як на сцену, і проголосив довгу вітальну промову; але вона не почула ні слова. Тоді феї змели з Меймі сніг, але невдовзі її знову засипало, і всі зрозуміли, що дівчинка може просто загинути від холоду.

— Можна обернути її на щось таке, що не боїться холоду, — ця пропозиція лікаря, на перший погляд здавалась слушною, але коли вони почали міркувати над тим, що ж не боїться холоду, то зуміли згадати тільки сніжинку.

— Але сніжинка може розтанути, — зауважила Королева, і цю ідею довелося відкинути.

Ще була героїчна спроба перенести її у якесь захищене місце, але хоч як багато їх було, Меймі все-таки виявилась їм не під силу. Тут уже всі панни почали плакати і втирати сльози хустинками, але купідони нарешті знайшли вихід.

— Треба довкола неї збудувати хатку! — вигукнули вони, і кожен зрозумів, що це власне те, що треба.

І вже за хвильку сто королівських лісорубів видерлися на дерева, архітектори бігали довкола Меймі, обмірюючи її, в ногах її швидко з’явився ґаночок, а сімдесят п’ять каменярів принесли наріжний камінь — і Королева тут же урочисто заклала його. Призначили наглядачів, які мали не підпускати близько хлопчаків; довкола виросли лаштунки, і вся околиця наповнилася звуками молотків, сокир, токарних верстатів, і ось — як же швидко! — вже накрили дах і засклили вікна.

Будиночок був завбільшки з Меймі, і до того ж несказанно прекрасний. Одну руку дівчинка відкинула, і це на мить спантеличило будівельників, але вони добудували довкола руки веранду, що вела до парадного входу. Вікна у будиночку були завбільшки з книжечку з кольоровими малюнками, а двері, мабуть іще менші, але Меймі зможе легко виходити через дах — його можна знімати. Феї, як завжди, заплескали в долоні, захоплюючись власним розумом. Усі вони до безтями закохалися в цей будиночок і не могли змиритися з тим, що він уже збудований. Тому вони зробили багато дрібних доповнень, а потім знову додали ще багато-багато нових доповнень. Наприклад, двоє з них вилізли драбиною на дах і встановили комин.

— Боюсь, тепер уже все закінчено, — зітхнули вони в один голос.

Але ні — ще двоє вилізли драбиною на дах і запустили в комин трохи диму.

— Оце вже справді кінець!.. — вигукнули вони сумно.

— Зовсім ні, — заперечив світлячок. — Якщо вона прокинеться і не побачить світильника, то може перелякатися, тому я буду її світильником.

— Почекай хвилинку, — сказав продавець порцеляни, — я підшукаю для тебе лампу.

І тепер, на превеликий жаль, усе було закінчене — абсолютно.

Ні, ні, мої любі, ні!

— Подякуйте мені, — закричав раптом коваль, — на дверях немає ручки!

І він приладнав ручку.

Бляхар поставив біля входу металеву сітку, а якась старша пані прибігла з ганчіркою для підлоги. Бондарі принесли боденьку для води, а художники її розмалювали.

Нарешті кінець!

— “Кінець”! Як це “кінець”? — зверхньо пробурчав сантехнік. — Без гарячої і холодної води?

І він провів гарячу і холодну воду. Тоді прибула армія садівників з чарівними візками, і лопатами, і горщиками, і насінням, і теплицями, і ось уже вони розбили праворуч від веранди квітник, а ліворуч сад, а попід стінами насадили троянди і ломиніс і менш як за п’ять хвилин уся ця розкіш вже цвіла і пахла.

Ой, який же це був прекрасний будиночок! Але він уже нарешті був викінчений остаточно і безповоротно, і феям час було залишити його в спокої і повертатися до танців. Вони всі послали йому повітряні поцілунки і пішли, а останньою ішла Брауні. Вона трошки відстала від усіх, щоб запустити в комин солодкий кольоровий сон.

Цілісіньку ніч небачений будиночок стояв собі там, у Фіговій Алеї, і захищав Меймі, а вона про це навіть не здогадувалась. Вона солодко спала, аж поки її сон не скінчився, і прокинулась свіжа і рожева — як світанок, що виламується зі шкаралупи ночі, — а тоді знову майже заснула і тихо покликала: “Тоні!”, бо думала, що вона в себе вдома, в дитячій кімнаті. Від Тоні не було ні слуху, ні мови. Меймі сіла, головою стукнулась об стелю, дах відкрився, як покривка від коробки, і дівчинка, на превеликий подив, побачила довкола Кенсінгтонські Сади у глибоких снігах. Оскільки Меймі вже зрозуміла, що вона не вдома, то їй стало цікаво, чи це справді вона, — тоді вона вщипнула себе за щоку і переконалася, що це таки вона, і аж тоді пригадала собі, яка пригода з нею трапилась. Так, тепер вона згадала все, що сталося з нею з моменту Закриття воріт і до її втечі від фей. Однак, запитувала вона себе, як же їй вдалось опинитися у цьому чудовому місці? Дівчинка ступила через дах — просто в сад і тоді побачила гарненький будиночок, в якому провела ніч. Вона була просто заворожена ним і ні про що більше не могла думати.

— О мій прекрасний, о мій чудовий, о мій улюблений! — повторювала вона.

Може, маленький будиночок злякався людського голосу чи, може, він просто розумів, що впорався зі своїм ділом, але як тільки Меймі заговорила, будиночок став меншати; він зменшувався дуже повільно, непомітно для її ока, але все-таки невдовзі вона зрозуміла, що вже не поміститься в ньому. Будиночок був цілісінький, як і раніше, — просто менший і менший. Меншав сад, і сніг підповзав усе ближче, ховаючи і дім, і сад. Ось будиночок уже став завбільшки з собачу буду, ось — як іграшковий Ноїв Ковчег, але все-таки видно і дим, і ручку на дверях, і троянди на стінах — все-все.

1 ... 53 54 55 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пітер Пен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пітер Пен"