Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

Мирт позіхнув і підтягнув мене ближче до себе. Він навіть не здогадувався, що вночі я ходила «на справу». Я, звичайно, так і не заснула цієї ночі. Занадто багато вражень. Занадто все змінилося...

Але ось і ранок на годиннику, демон запитально розплющив одне око і витягнув губи трубочкою. Я чмокнула демона в підборіддя і не піддалася на провокацію продовжити те, чим займалися ввечері.

 - Ні, Мирте, ні! Зараз нам потрібно піти до Рокнета і подивитися, чи все з ним в порядку! - Я боялася, що Руйнівник спробує дістатися до Леонори, поки вона, як він вважає, безпорадна, і знищити її.

 - Так я сам збігаю, подивлюся швиденько... А ти мене чекай, я повернуся - і ми ще зможемо побути разом! - Мирт одягнув штани і вислизнув з каюти.

Зрозуміло, що я не залишилася в каюті, а поспішила за ним. Рокнет вже не спав, але я даремно хвилювалася. Він ще з ледве-ледве  рухався, немов заіржавілий робот. Демон допоміг йому дістатися до ванної кімнати, а сам закотив невдоволено очі і скорчив міну. Що ранкового сексу не буде, він вже зрозумів.

 - Мої юні друзі, - звернувся до нас Рокнет, вийшовши з ванної, - я їсти хочу. Дуже хочу. Мені відновлювати сили треба.

 - Тоді йдемо до кубрика, - кивнув демон. - Я і сам вже не проти.

Ми підхопили бідолаху під руки і потягли снідати. Біля кубрика я не зупинилася, а направила всіх до наступної кімнати, їдальні, про яку говорила Леонора. Тут, дійсно, стояв великий круглий стіл, який нагадав мені місце, де збиралися лицарі легендарного короля Артура.

 - Звідки ти знаєш про цю кімнату? - з підозрою глянув на мене Рокнет.

 - Коло кубрика завжди повинна бути їдальня, - здвигнула плечима я.- Це елементарно.

Посадивши чоловіка, ми з Миртом пішли за сніданком. Побачивши їжу, Рокнет взагалі про все забув. Він їв з таким апетитом, з такою насолодою, наче двадцять років нічого не куштував. Втім, так воно і було. За першою порцією слідувала друга, за нею - третя. І варто було йому блаженно відкинутись на крісло, як двері відчинилися, і блаженству прийшов кінець. Рокнет витріщив очі і почав безуспішно намагатися встати, коли на порозі з'явилася Леонора, яка переодягнулась в червоне плаття по фігурі, довге,  до підлоги. Та вона ж спеціально провокує чоловіка!

Творець Світів, хитаючи стегнами, продефілювала по кімнаті і сіла навпроти Руйнівника зі словами:

 - Можеш не вставати. Я знаю, як важко відходити після перебування у боксі.

 - Нора?!

 - Для тебе - Леонора, - жінка склала на грудях руки, підкресливши ідеальне декольте. - Поговоримо?

Рокнет кинув на нас короткий тривожний погляд і знову перевів очі на свою опонентку.

 - Поговоримо.

Я стукнула Мирта по щелепі, яка мало не відвалилася, і поклала на його коліно долоню, закликаючи заспокоїтись і не втручатися. Тільки демон мовчати не став:

 - Може, представитеся для початку, шановна? - звернувся він до Леонори.

Жінка перевела на нього погляд і мило посміхнулася:

 - Леонора, Творець Світів. А тебе я вже і так знаю, Високосний.

 - Дуже приємно. Тепер у нас два Творця...

 - Один, - поправила демона жінка. - Він, - тицьнула пальцем в Рокнета, - Руйнівник.

Мирт перевів погляд на мене, і я кивнула, мовляв, так, все так.

Леонора коротко виклала свою історію, єдино, не згадавши, що я - її дочка.

 - Дуже цікаво, - схилив голову набік демон і повернувся до чоловіка: - Це правда?

 - Що я Руйнівник? Так.

 - Через тебе, - сказала, як виплюнула, Творець, - мій світ залишився без нагляду на цілих двадцять років! Навіть уявити не можу, що там відбувається зараз!

 - Не думаю, що тобі є про що турбуватися, - Рокнет одним ковтком осушив стакан води. - Якщо світ і міг прожити двадцять років без Творця, будуючи себе за заданою програмою, то без Руйнівника він існувати не може!

 - Та ти!.. - схопилася Леонора, упершись руками об стіл.

 - Стривайте, шановна, - зупинив її Мирт. - Давайте дамо слово і іншій стороні.

Рокнет вдячно кивнув демонові і продовжив:

 - Чому ЗУТІР готує рівну кількість як Творців, так і Руйнівників? Чому право на розробку нового світу видається парі: Творцеві і Руйнівникові? Та тому, що без Руйнівника світ існувати не може!

 - Так-так, я щось чула подібне, - підтакнула я, кидаючи на демона погляд в очікуванні допомоги, він повинен краще знати про це, дарма, чи що, сто років навчався?

 - Це правда, - кивнув Мирт. - Будь-яка система будується як на творенні, так і на руйнуванні. Нове завжди утворюється на поросі старого. Демонію та Землю теж будували двоє: Деміург і Ентропія, Творець і Руйнівник!

 - Ось-ось, поясни цієї малограмотній, хлопчику,  що без Руйнівника світ існувати не зможе!

Підбадьорений Мирт продовжив, немов старанний учень на іспиті:

 - Ентропія - це не просто руйнування. Це міра хаосу в будь-якій системі. Більше порядку - менше ентропії, більше ентропії - менше порядку. Вони постійно балансують, немов на гойдалках. Якщо система замкнута, то цілком природним є зростання ентропії. При упорядкування вона може зменшитися. Але без неї жодна система існувати не може!