Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- Так, як скажеш Матіасе! - кривився Бебіт.

- То навіщо гаяти час містере Бебіт? - поквапив його до здійснення дзвінка в банк Грін.

- Ну просто там величенька сума і одразу переслати такі гроші на благодійність важко!

- Негайно телефонуй в банк і переводь гроші на рахунок, який назве тобі Білі!

- Джанет, увійди будь ласка! - він зателефонував свой секретарці.

Вона увійшла цокаючи каблуками по твердій підлозі офісу і підійшла до нас.

- Чого бажаєте? - запитала вона поглянувши на нас?

- Отримати свою зарплатню!

Вона поглянула на Бебіта, той кивнув своєю товстою головою давши їй знак згоди.

- Хочете готівкою чи переведенням? - запиталла вона люб'язно. 

- Переведенням! - відповів я.

- Ось потрібний рахунок, ми займаємось благодійністю! - зазначив не менш люб'язно пресвітер Білі.

- Зараз усе зробими, я попрошу вас кілька хвилин, я зроблю усе що ви просили! - вона вийшла ходою хижачки.

За кілька хвилин вона повернулась тією ж ходою з чеками в руках.

- Усе готово панове! 

- Дякуємо за старанність! 

- Зателефонуйте в свою організацію протягом години, перевірте чи надійшли кошти в повному розмірі, усе має пройти успішно! - зазначила Джанет, вона була занадто зваливою жінкою, але здається головним був її гострий розум, а не просто пишні форми.

- Нехай вам щастить містере Матіас, ви того вартий! - промовила вона задоволено, вона захоплено дивилась на нас з Білі, схоже їй сподобалось, що хоч хтось поставив на місце її бридкого боса. Люди, що увійшли сюди без зброї, зуміли забрати щось у Бебіта, і сказати йому - ні.

- Найбільше щастя бути вільним. Дякуємо за добру справу! - подякував я.

- Але не всі здатні стати вільними! - посміхнулась Джанет.

- Благодійність це неймовірно добра справа містере Бебіт, раджу вам частіше займатись цим ділом! - усміхнувся Білі.

- Та що ви кажете! -Бебіт лише сидів увест червоний, він був злий і ображений, яка іронія, той хто все заирав у інших, опинився в шкурі тих людей, кривдник відчув себе скривдженим. Хоча нічого йому навіть жалітися, адже він забирав у інших абсолютно усе, а я забрав у нього тільки своє.

- Дякую, за увагу! 

- Ми якось неправильно почали, може повечеряємо, у мене чудовий ресторан для гостей!

- Пізно ви схаменулись, нам вже пора, дорога ж далека!

- А ну звісно, що дорога далека! - проскрипів він зціпивши ненависно зуби, здавлось вони он он потріскають і розлетятся на дрібні частини.

- Прощавай Бебіте! - я поглянув з призирствов на нього і повернувся прямуючи до дверей. - Завжди так не буде! - він удав ніби не почув моїх слів, можливо він в той момент думав так само.

- Тоді допобачення друзі! - промовив бос.

- Прощавайте містере Бебіт! - проказав Білі Грін.

- Кенні, чого ти стоїш, проведи гостей, будь люб'язнішим!

- Так бос! - метнувся той.

При виході знову Джанет не дала мені пройти.

- Ну що преміг? 

- Переміг! - відповів я.

- Остерігайся своєї перемоги! - попередила вона.

- Чого ти переймаєшся мною? - запитав я.

- Бо після тебе я тільки спала з чоловіками, але ніколи не любила! - відповіла вона, поправивши на мені куртку.

- Що? Ти справді нікого собі не знайшла? Така жінка, як ти - мрія будь якого чоловіка! - посміхнувся я намагаючись втішити її, тай слова мої були правдивими.

- В тім то й справа Матіасе, що будь якого, але не такого як ти!

- Я не ідеальний!...

- Так ти не ідеальний, але хто може піти проти головного мафіозі і заявитися в офіс Бебіта, щоб повідомити, що він йде від нього, щей забравши усі свої гроші?

- Думаю таких небагато!

- Отож Матіасе, таких немає. Ти єдиний кого я знаю, що має не лише чоловічу гідність, але й відважне серце. Емілі щаслива, я їй заздрю, вона за надійною спиною, мені ніколи не знайти того, кому я забажаю народити дитя. Усі бачать лише моє тіло, ніхто не хоче бачити мою душу, лише ти бачив її, за що я тобі вдячна Матіасе. Пробач, що тоді я порвала наші стосунки, це була найбільша помилка в моєму житті! - пройшо стільки років, а Джанет ледь стримувала себе, щоб не заплакати.

- Якщо це тебе втішить, то я любив тебе, і чекав, але так і не дочекався, тому зосередився на улюбленій справі. А вже потім покохав Емілі, тож не тримай на неї зла, твоя подруга, не забирала в тебе кохання! - пояснив я усе своє минуле життя одним лише реченням.

- Я сама вкрала його в себе! - промовила вона знизавши плечима.

- Минуле є минуле, воно залишилося там!

- Так, воно там, зараз усе це неважливо!

- Як твоя сетра? - поцікавився я.