Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– Ти ними скористалась! Випадково! Як враження? А з попередніми замовниками не було жодних проблем!

У стіну люто постукали – очевидно, сусідам не давав спати крик. Віта засоромилась і знизила голос.

– А як же той чоловік, що за мною стежив? Тобто не за мною, а за клієнтом номер чотирнадцять, яким була я! Він тижні витратив, розшукуючи Шарашку, що зруйнував його життя! З ним теж «жодних проблем»?

Ворона і не думала зважати на сусідів.

– Він хотів, щоб його життя зруйнувалось, – гукнула зло. – Хто винен, що його бажання здійснилося? Стихни вже, землянко. Лягай спати. Ні, цей диван мій! Он, килимок біля порога. Помістишся.

Віта без зайвих слів зграбастала птицю, що підбігла занадто близько, і закутала в плед.

– Диван твій? Посунешся!

Трохи згодом вона відчула, що втомилася по-справжньому. Відклала ноутбук, відкинулась на спинку спірного дивана…

– Тіне, ти куди? – Краєм ока помітила, що іносвітець поніс ковдру в ванну кімнату. – Я зараз звільню місце. У вас стільця не знайдеться? Мені хочеться ще багато чого подивитись.

Він підійшов до неї, коротким рухом висмикнув зарядний шнур з ноутбука.

– На годину батареї вистачить, а потім лягай спати. Завтра почнемо працювати. Тобі потрібен хороший відпочинок.

«Не «ти маєш виспатися», а «тобі потрібен відпочинок», – потайки зраділа Віта.

Вона ненавиділа, коли їй наказували те, що неможливо зробити. Наприклад, заснути на замовлення. Або заснути на новому місці. Або заснути в малознайомій компанії.

– А ти?

– Температура плюсова. Можу піти на вулицю, якщо тебе бентежить моя присутність.

Віта змовчала, що плюс три і дощ – це пекельний холод, особливо вночі, і поспішила запевнити, що не бачить в цьому необхідності.