Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт 📚 - Українською

Читати книгу - "Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Альфонс Цiттербаке" автора Герхард Хольц-Баумерт. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56
Перейти на сторінку:
турбував його такими дурницями. Зрештою, він усе-таки поміряв температуру. Термометр показував тридцять сім, точно на червоній рисці.

— Завжди у мене тридцять шість, а тридцять сім — це вже висока температура, — буркнув він і знову затулився газетою.

Потім він одяг вовняні шкарпетки і закутав собі шию хусткою.

— У тебе й горло болить? — запитала мама.

Тато буркнув із-за своєї газети:

— Ні, але якось неприємно у роті.

— У мене теж! — вигукнув я. — Це від омлету.

Мама розсердилась. Ох, який це був довгий вечір! Ми, чоловіки, лежали зайняті нежиттю і наввипередки чхали. Коли говорити відверто, то тато чхав і стогнав більше, ніж я. Навіть уві сні я чув, як він чхає. Вранці я зустрів тата, коли він виходив із ванни.

— Підеш сьогодні на роботу? — запитав я. Тато стояв перед дзеркалом і розглядав своє горло.

— Мушу йти, Альфонсе, — буркнув тато. — Хоч у мене гуде в голові, мов у цеху, але обов'язок є обов'язок. На мене чекає бригада.

— Теж писатимеш контрольну з арифметики? — поцікавився я.

— Верзеш казна-що, — здвигнув плечима тато, ковтаючи таблетку.

— Еге ж, — сказав я, і мені захотілось якнайшвидше стати дорослим. Тоді легше буде терпіти нежить. І ніяких тобі контрольних з арифметики.


Як я зробив із праски ракету

Це було за день до Нового року. Тато запросив у гості всю свою бригаду. Він сидів і міркував, як приготувати крюшон[*]. Мама теж була заклопотана. Вона не знала, що їй одягти. [* Крюшон — суміш вина з ромом чи коньяком, готується із свіжими фруктами. ]

— Як ти гадаєш, що мені краще вдягти: довге чорне плаття чи коротке темно-блакитне? — звернулася вона до тата.

Тато не мав часу на марні розмови. Він тільки промимрив:

— Так, так, одягайся вже… Цукор, ананаси, а тоді поставити в холодильник…

Я знічев'я сортував фейєрверки, які збирався запалити ввечері.

Мама щось прасувала на кухні. Раптом вона почала проклинати праску. Тоді підійшла до тата, що все ще роздумував над своїм крюшоном.

— Паулю, зіпсувалася праска. Що робити? Я ж не одягну плаття…

Але тато був зайнятий своїм:

— Крюшон смачний…

— Крюшон, крюшон! Мені треба попрасувати чорне плаття! — не витримала мама.

Тато порадив:

— Однеси до майстерні. Там її полагодять. Після ананасів вино…

Мені було невтямки, чого це мама не може обійтися без плаття.

Я зайшов на кухню. Мама зітхала:

— Буде гарне свято. Прийдуть татові товариші, а я не зможу одягти плаття.

— У тебе ж є лижні штани! — сказав я.

— Лижні штани! Таке вигадаєш. Альфі! Мені треба плаття.

Мама була невтішна, хоча у неї в шафі висіло чимало платтів.

— Гаразд, — подумавши, сказав я. — Давай праску, несу її.

— Велике спасибі, Альфі, але вже не треба. Завтра переддень Нового року і праску не встигнуть полагодити.

Раптом у мене виникла ідея.

— Заспокойся, мамо. Я полагоджу праску сам. Гаррі, наш піонервожатий, завжди говорить: «Кожен повинен уміти все робити сам».

Мама не дуже довіряла мені. Вона звернулася до тата:

— Послухай, Альфі хоче полагодити праску. Як ти гадаєш, він зуміє?

Певно, тато не дочув, що сказала мама.

— Так, так. Тільки дайте мені нарешті спокій. На п'ять пляшок вина три пляшки шампанського…

Мама дала мені праску, і я зачинився у своїй кімнаті. Викрутив кілька шурупів і здивувався, коли побачив, що там усередині. Досі я мав справу тільки з кубиками та металевим конструктором. У порівнянні з ними праска видалася мені дуже складною. Я покрутив викруткою тут і там. Потім добряче струснув праску і насамкінець зігнув кілька якихось дротинок. Коли все знову позакручував, то лишилося кілька зайвих шурупів, але праска була як праска. Я ввімкнув штепселя в розетку. І зробив це дуже обережно. Ви ж знаєте, з електрикою не жартують. У прасці щось зашипіло. Я зрадів і вже хотів побігти до мами й сказати: «Все гаразд. Було маленьке пошкодження. Уже полагодив».

Не встиг я це продумати, як у прасці знову зашипіло (цього разу дужче), здійнявся голубий димок і почувся гидкий запах паленої гуми. Я миттю вимкнув праску і знову все повідкручував. Усередині трохи почорніло. Цього разу я стільки крутив, сіпав, тис, і гнув, що в прасці все стало нерухоме. Ввімкнув і навіть не зашипіло. Я поклав її — хай полежить півгодини, а сам тим часом почитав. «Може, вона прохолоне, — подумав я, — і сама собою полагодиться». Мама постукала і спитала, як справи.

— Ще трохи, — відповів я. — Хвилинку і сюрприз буде готовий!

Насправді ж я не знав, що робити далі. Хотів уже вийти і сказати, що з мого лагодження нічого не вийшло, коли це раптом згадав про фейєрверки. Вставлю в праску штук три чи чотири, як ракетний заряд, вони нагріють її і можна буде прасувати. Я пожертвував трьома із своїх п'яти фейєрверків — уставив їх у праску. Це було не легко!

— Тепер можна заходити. Ой, як здивує вас, мамо й тату, мій винахід!

Мама недовірливо подивилася на мене.

— Давай плаття, — сказав я. Але мама вирішила перевірити мою роботу на фартусі. Вона хотіла ввімкнути праску, а я сказав:

— Ні, мамо, штепсель і розетка тут не потрібні. Тепер прасуй за методом

1 ... 55 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт"