Читати книгу - "Захар Беркут, Франко І. Я."

Письменникові довелося перебороти перешкоди, які чинив публікації твору редактор журналу, один з лідерів галицьких «народовців», буржуазний націоналіст Омелян Партицький (1840-1895). Він пробував нав’язати І. Франкові свою концепцію деяких історичних явищ, полемізував з автором «Захара Беркута» в листах, намагався схилити його до внесення у повість суттєвих змін. Так, відповідаючи І. Франкові на лист від 17 листопада 1882 р., О. Партицький 25 грудня того ж року писав: «Повість Ваша, хоч як знаменито писана, та все ж в цілій заснові, в цілій тенденції для «Зорі» не зовсім надається. Зразу єще думав я, що редакції прислугувати буде право скорочення повісті, ба, навіть дрібної модифікації деяких вираженій». Лист зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (фонд 3, № 1618, арк. 27-30). 4

О. Партицький робив І. Франкові закиди щодо змалювання образу Данила Галицького, постать якого, на його думку, «світло представляєсь в нашій минувшості. […] Данило, по свідоцтву історії, був правдивим «королем мужиків» (ф. 3, № 1618, арк. 28-30).

Але І. Франко не мав наміру відступати від своїх поглядів на історичні події, а тим більше переробляти повість. Він залишив незмінною концепцію твору, обгрунтувавши ряд своїх думок у листах до редактора журналу «Зоря». Так, 29 грудня 1882 р. І. Франко писав О. Партицькому, що за погляди, висловлені в повісті, має відповідати автор. «Такі спеціально історичні контроверсії не належать до «провідних гадок» часописі, і просте застереження редакції, що «за історичні погляди автора не відповідаємо», вистарчить тут цілковито. Що ж до змін і скорочень, то ми зробимо ось що: я надіюсь по святах бути у Львові і передискутувати з Вами всі такі місця, котрі б, по Вашій думці, мусили бути змінені або скорочені…» (Твори, т. 20, с. 180). І. Франко погодився лише дати примітки до певних місць повісті. Так, у третьому розділі твору до слів: «Довго блукався він (Захар Беркут.- Ред.) по горах і долах, аж поки по році блукання не зайшов до скитських монахів» подано у виносці таке пояснення: «Пишучи про скитський монастир, опираюсь не на історичнім факті, а на переказі народнім, що відносить монастир той до первопочатків християнства в нашій землі». 5

До іншого місця повісті (той же третій розділ) І. Франко дав пояснення: «Погляди, котрі висказує тут Захар Беркут, можуть уважатися характеристикою поглядів тогочасного простого народу на князів і їх криваві міжусобиці. Пригадуємо, що подібні погляди найшли відголос навіть у нашого літописця в оповіданні про співака Митусу, котрого за бунтовні бесіди і непокірність князь Данило казав зловити і укарати смертю. Розуміється, що, наводячи такі погляди для характеристики часу і людей, ми тим не хочемо уймити ваги і значення личності князя Данила, котрий між всіми володітелями русько-галицьких земель визначується яко чоловік незвичайний і, по-своєму, як на ті часи, досить демократичний та обдарений політичним розумом. Прим[ітка] авт[ора]». 6

Після публікації в журн. «Зоря» повість вийшла окремим виданням: Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці. Накладом редакції «Зорі». Львів, 1883, 184 с. Твір опубліковано без суттєвих змін і відхилень від першодруку, проте в текст повісті внесено деякі мовноправописні поправки.

1902 р. накладом «Українсько-руської видавничої спілки» у Львові вийшло друге видання повісті з деякими мовноправописними поправками автора.

Повість І. Франка викликала широке зацікавлення громадськості. Її прихильно сприйняла і критика. Були спроби перекласти її за межами України. Український публіцист і критик демократичного напряму Роман Сембратович (1876-1906), переклавши більшу частину повісті німецькою мовою, пропонував свій переклад п’ятьом видавцям. «Всюди відказано мені, що так руська література, як і ім’я писателя так мало ще звісні, що видання такого твору було би занадто ризиковане»,- пише Р. Сембратович у листі до І. Франка від 10 квітня 1903 р. (ф. 3, № 1624, арк. 216, зв.). За життя письменника повість німецькою мовою не була видана. Доля перекладу Р. Сембратовича невідома.

Російською мовою «Захара Беркута» у 1900-х роках переклав російський письменник, учасник революційного руху в Росії Василь Матвеєв (1885-1963). Зберігся автограф-машинопис чотирьох частин його перекладу, а також короткий зміст трьох останніх частин твору. Переклад озаглавлений: Иван Франко. Захар Беркут. Страничка из жизни народа Карпатской Руси в XIII веке. Перевод с галицийского В. В. Матвеева (автограф знаходиться у І. В. Матвєєва в Харкові).

В архіві І. Франка (ф. 3, № 3106) зберігається інсценізація цього твору (машинопис, 123 с.) під назвою: «Захар Беркут. Сценічні образки громадського життя Карпатської Русі в 13 віці, в V-х діях, VI-и відслонах (із повісті Івана Франка). Євген Віханський. Золочів». Серед листування письменника є лист вчителя Є. Віханського, з якого видно, якими критеріями керувався автор, інсценізуючи твір І. Франка: «Оскільки було в моїх силах, я весь час старався держатися в рамках Вашої повісті, щоб пустою фантазією не зіпсувати в нічім красу сього твору. Більшість сцен - се вірні відбитки Ваших образів з повісті» (ф. 3, № 3106).

Подається за виданням: Іван Франко. Захар Беркут. Львів, 1902.

«Зоря» - український літературно-громадський журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Львові протягом 1880-1897 рр. Певний час до складу редакції журналу входив І. Франко, намагаючись демократизувати журнал, що викликало невдоволення з боку «народовців». У 1886 р. І. Франко порвав з редакцією «Зорі».

Зелемень - гора в Карпатах, висота 1177 м.

…битва над рікою Калкою…- битва між руськими і татаро-монгольськими військами Чінгісхана, відбулася 1223 р. на річці Калці (тепер Кальчик у Донецькій області УРСР).

Данило Романович - Данило Галицький - князь Галицько-Волинської землі (1201-1264).

…край… Арпадів - Угорщина; Арпади - династія угорських князів (889-1001), згодом королів (1001-1301).