Читати книгу - "Академія Червоної корони. Навчання, Анна Мінаєва"

Драконячий палац. Кабінет імператора Імвалара, Горейна Евуда.

Лорд Хамарт де Лавінд прямував освітленими коридорами до кабінету імператора. По дорозі він зустрів уже чотири патрулі, і це тішило чоловіка. Він чудово знав, якою силою володіє завойовник усієї півночі, і його страх за своє життя веселив герцога.

Титул, до речі, він отримав нещодавно. І цей подарунок правителя розв'язував руки чаклунові у багатьох питаннях. Почуття влади знову наповнило людину, чиї батьки першим відчинили двері перед армією Евуда.

— Ви звали мене, ваша імператорська величність? — Хамарт постукав і відчинив двері сам, жестом відіславши слугу кудись подалі.

— Проходь, — Горейн поводився не так, як належало імператору великої держави.

Він завжди був запальний і простий. Його наближені бачили в ньому владу та жорстокість. І лише де Лавінд бачив через цю маску простого вихідця з черні. Людину, яка змогла досягти всього лише завдяки своєму бажанню.

— Тепер ти задоволений? — Горейн глянув на наступника і скривився.

Імператора розривало від двох суперечливих думок. З одного боку він хотів бачити поруч із собою людину, яка беззаперечно підкорятиметься будь-якому наказу. Робити і замовкати. Але разом з тим маг крові розумів — залиш вiн свою імперію якомусь сопляку, той її швидко перетворить на руїни.

Тому, придушивши на всі свої амбіції, імператор визнав наступником чаклуна, який неодноразово доводив свою вірність.

Останнє випробування могло все змінити, і Хамарта чекала б плаха. Та він не відступив. І приніс жертву магії крові, як того вимагав звичай. За що отримав силу та прихильність самого Горейна.

І якщо його перший шлюб був виправданий і почуттями, і обов'язком перед імператором, то чого де Лавінду так кортіло одружитися ще раз, Евуд не розумів. Спочатку він думав, що таким чином Хамарт намагається допомогти і схилити лорда Атрікса на потрібний бік. Але нічого такого не траплялося. Більше того, Хамарт явно вів свою гру. І це Горейнові не подобалося.

— Так, я дякую вашій імператорській величності за ту милість, що ви надали мені.

— Не кружлятиму, — на в'ялому обличчі правителя з'явився дивний вираз, — до чого тобі це дівчисько? Хочеш посилити себе ще більше? Так припала до смаку магія крові?

Де Лавінд ледве втримався від того, щоб стиснути кулаки. Спогади про леді Нену були ще свіжі. І досі боляче торкалися серця, яке насправді змогло полюбити цю залякану і таку тендітну дівчину.

Хамарт ненавидів себе у глибині душі через те, що довелося зробити. Досі відчував гарячу кров на своїх руках. І з кожним спогадом про зроблений вибір серце чоловіка черствіло все сильніше.

— Ні, я не маю наміру приносити леді Лорейн у жертву заради своєї сили.

— Ні? — здивовано вигукнув Евуд. — А що тоді? Невже й справді полюбив це дівчисько? Не сперечаюся, вона гарна. І напевно зможе непогано зігрівати ліжко.

Де Лавінд і бровою не повів, сів у крісло без запрошення і закинув ногу на ногу:

— Ви викликали мене заради того, щоб обговорити особистість моєї майбутньої дружини? Якщо хочете, можу позичити її на кілька ночей.

Імператор розреготався:

— Право голови тобі цю можливість дасть, хлопче, не сперечаюся. І тим більше не розумію, до чого ці ігри, якщо ти готовий підкласти її під будь-кого, хто захоче.

— Усі мої дії спрямовані лише на благо імперії Імвалар, мій повелителю, — чинно схилив голову Хамарт.

А Горейна кинуло в тремтіння. Він знав, що йому брешуть. Та так майстерно, що це породжувало нові сумніви.

— Але якщо ти вибрав її, то я маю для тебе наказ, — кивнув Горейн. — Лорда Атрікса слід схилити на наш бік. Будь-якими способами. Мені потрібна інформація, яку він має.

— Ви впевнені, що колишній генерал королівської гвардії знає найстрашніший секрет сім'ї де Вальде? — з ледве помітним глузуванням поцікавився герцог.

— Впевнений! — Підвищив голос Евуд. — Він був близьким другом короля. Він не може не знати! Ключ у його знаннях. І мені вони потрібні!

— Я все зрозумів, ваша імператорська величність, — кивнув Хамарт, навіть не здригнувшись. Він настільки звик до перепадів настрою імператора, що не реагував. — Які заходи для досягнення цієї мети я можу вжити?

— Будь-які, — змахнув рукою той. — У тебе є дівчисько. Але якщо вона не допоможе, то хоч спусти шкуру з усієї столиці.

— Думаю, такі кардинальні заходи не знадобляться, — промовив де Лавінд, задумливо дивлячись у бік неба, що темніло за вікном. — Я все зроблю.

— Звісно, ​​зробиш! Іди!

Хамарт повільно підвівся і, вклонившись, ступив до дверей. Імператор не помітив усмішки на губах свого наступника. Герцог ступив у коридор і на мить зупинився. Наказ імператора був нездійсненний. Але самого Хамарта це мало цікавило.

Він був упевнений, що iмператор рухається зовсім не в тому напрямку. І ключ до секретів загиблого королівського подружжя де Вальде лежать в іншому місці.