Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

- Так давай, я почекаю, - сказав він мені з викликом, мабуть, не вірячи, що я дійсно можу кинути в нього новим кебабом. 

- Точно? - Не схоже на те, щоб жартував. Хлопець стояв на місці й зі знудженим виглядом вивчав мене. Він або взагалі був відбитий на голову, або тільки й чекав, щоб я на секунду відійшла, а сам збирався відступати з місця подій. 

- Хоча, - почав він повільно, дістаючи з кишені пачку сигарет, - я б краще сплатив тобі хімчистку.

- А де в цьому моральне задоволення для мене? - Я і так збиралася змусити його взяти ці витрати на себе, але, мабуть, в цього придурка прокинулися мізки раніше моїх слів. 

- Давай грошей дам на новий одяг чи що? - На цьому я презирливо скривилася. Так, такі як він все вирішували грошима. Звичайно, у нього непогане поєднання для тупих дівчат: брутально-сексуальна зовнішність, дорога машина і небувала самовпевненість. Багато б купилися, але не я. Нахаба, одним словом, але все ж щось у ньому було. - Чи можу підвезти додому, щоб ти в такому вигляді перед людьми не соромилася, - і вуаля, магічний образ його привабливості миттю розчинився в повітрі. Придурок!

- Соромно, коли ти - дебіл, а не коли сліпий дурень облив тебе водою, - висловила свою точку зору, і продовжила, - чекай тут, я сходжу за кебабом. 

- Я все ж пропоную вирішити це мирно, - видихнув хлопець хмару сигаретного диму, - а то у мене скоро не залишиться чистого одягу з-за цих кебабів. - Я вже майже розвернулася, щоб відправитися за покупкою своєї маленької помсти, як з незрозумілої причини зупинилася. 

- Гаразд, - якщо чесно, мені теж не хотілося втрачати ще більше часу поруч з ним і, тим більше переводити продукти, - знімай! - Я кивнула в бік його сорочки. 

- Що? - Його брови поповзли вгору, - вибач, але ти не в моєму смаку. - От же ідіот, так і захотілося відповісти йому в такт. 

- Дивлячись на все це, - і я обвела очима його та його машину, - смаку у тебе взагалі немає, як і виховання. Як раз те, що за гроші не купиш, мажор. 

Засмучена його брутальністю, я підійшла ближче до хлопця і почала сама розстібати його сорочку, абсолютно не думаючи, як це виглядало з боку. 

- Ти що робиш, нещасна? - Це він мене так назвав? 

Я почала розривати сорочку, абсолютно не звертаючи уваги на ґудзики, які розліталися в різні боки й ухиляючись від рук цього придурка. Коли я була зла, я була непохитна. Розстебнувши її повністю, я сказала ще раз: 

- Знімай! 

- Дурепа скажена! - Почула його розлючені слова. 

- Око за око! - Підійшла майже впритул і стала різко стягувати її з рук ошелешеного хлопця, який не очікував такого завзяття від мене.

Знявши один рукав з горем навпіл, я приступила до другого, як цей придурок вийшов з нірвани й відштовхнув мене в сторону.  Сам схопився за рукав і різко смикнув його вниз.В результаті, він стояв по пояс голий, весь покритий татуюваннями, але я була не в тому стані, щоб звертати на це увагу.  Його груди високо здіймалися і, здавалося, цей мажорний придурок був готовий звернути мені шию, але замість цього жбурнув сорочку мені в обличчя.

 - Подавись, замазура, а то зовсім, мабуть, носити нічого, якщо людей на вулиці роздягаєш, - він з неприхованою злістю процідив це крізь зуби, трясучись в нападі люті.

 - Сам подавись, виродок, - я взяла в руки його сорочку і кинула в найближчу калюжу, стала зверху і витерла об неї ноги, - ось тепер ця ганчірка повністю тобі відповідає!