Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Тіні червоного місяця, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тіні червоного місяця" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 78
Перейти на сторінку:

І ще одна закономірність намалювалася. На яку я не звернув одразу уваги. Демони організовувалися. Якщо раніше позначки на карті були розкидані хаотично, то зараз поступово вимальовувалась якась структура. Найсильніший у центрі, а навколо нього, радіальними кільцями — істоти слабші. У міру зменшення сили. Як захисні мури. Якщо ще вчора я міг вибрати будь-яку точку і напасти на будь-якого прибульця, то зараз, зважаючи на все, цей варіант для мене закритий. Тільки покроково. Від слабкого до сильного.

А все це разом говорить лише про один, часу в мене все менше. І треба ворушитися. Поки у моїй локації не з'явиться чорна позначка Верховного демона. Який розмаже мене по стіні, як блощицю.

Чорна мітка… червона мітка… помаранчева крапка…

Якась важлива думка намагалася достукатися до мого розуму, але в останній момент вислизала. Що ж я таке зрозумів, але ще не усвідомив?

Чорт! Ну звичайно ж. Ось я бовдур... Карта! Не очима треба було шукати менталіста, а на карті. З неї ж він не зник.

Швидко розгортаю… На жаль. Пізно. Занадто багато часу минуло і об'єкт уже встиг залишити торговий центр. Поруч є дві помаранчеві позначки, що віддаляються в різні боки, але я не розірвуся. Гаразд, сподіватимемося, не остання наша зустріч. А наступного разу я вже не схиблю.

Ну що? Відпочив? То чого сидиш? Продовжимо полювання. Досвід — якнайбільше і швидше — ось моє нинішнє та найважливіше завдання. Оскільки я досі занадто слабкий для серйозного протистояння. Трясця... Важка ноша одинака. От чому у всіх книгах і фільмах у героя є друзі-товариші, вони ж — вірні помічники? А я один, як перст.

Гм... А це варто обмозгувати. Якщо демони можуть «розмножуватися», то чому Вартові не можуть робити те саме? Трясця! Тихто, як же невчасно ти звалила. Навіть поради нема в кого запитати…

Та гаразд!

Думка виникла, як спалах. Ні, ну я точно ідіот. Причому закінчений.

Хто сказав, що нема в кого? Це тільки у своїй локації я такий унікум. А в сусідніх із моїм районах? Адже там теж мають бути свої Вартові чи навіть Охоронці. І, як знати, можливо більш досвідчені товариші. Здатні дати відповіді на всі питання.

Я навіть підвівся від збудження.

— Вже йдете? — Офіціант тут як тут.

— Так. Дякую… — простягаю гроші. — Решти не потрібно.

Судячи з подиву на обличчі, схоже, сунув дуже багато. Та й начхати... Не в грошах щастя... Не май сто карбованців, а май сто друзів — каже мудрість. І я повинен їх відшукати будь-що-будь. І якнайшвидше.

Гарна думка. Залишилося придумати як її втілити.

Так, спочатку дивимося карту. Чи повинна якось відрізнятися ввірена мені територія від іншого світу? Ану… Масштаб менший… Так. Є таке. Ледве помітна лінія, що обводить контур мого району і кількох найближчих вулиць. А на підтвердження здогадки, за її межами немає жодної позначки.

Не така вже й велика у мене зона відповідальності виявляється. Загалом трохи більше за сотню житлових будинків і десятка три різних закладів та установ. А якщо зважити на те, що район історичний, і ніяких висоток тут не будували, то в перерахунку на людей лише з півтора-два десятки тисяч набереться. А я мало не вершителем доль у світовому масштабі себе уявляв. Втім, воно і на краще. Менше напружуватись… Упоратися б хоч із підзвітним контингентом.

Гаразд, це все у перспективі. Повернемося до насущного.

Отже, у мене є як мінімум чотири напрямки пошуку іншого вартового. Відповідно географії та сторін світу. Звідки розпочати?

Покрутив ще трохи карту. Якщо припустити, що інші діють приблизно так само, як і я, значить треба йти до місця найбільшого скупчення народу і сподіватися, що потрібний мені об’єкт теж вийде на полювання в цей же час.

А де народу хоч греблю гати? Окрім торгових центрів? Правильно… Люди завжди хотітимуть жерти та лікуватись. А в мене під боком, але вже за межею ввіреного району, обласна поліклініка, і народу там завжди не протовпитися. До того ж, атаковані сутностями, як показує досвід, земляни починають почуватися зле. Що лише підтверджує, що я мислю у правильному напрямку.

Глянув на годинник… Трохи перевалило за полудень. Пік відвідувань.

Що ж, вирішено. Мені туди…

До поліклініки, якщо напрямки, приблизно кілометр. Ні, можна і маршруткою підскочити. Але щось немає бажання зараз лізти у металеву коробку. Особливо, у світлі тих нескінченних історій про водіїв, які приїхали на заробітки хрін знає звідки й тих, хто сідає за кермо, то під наркотою, то з бодуна, а то й зовсім без прав.

Збившись у купу, люди поза власне бажання щокроку довіряють своє життя невідомим особистостям. Сідаючи в ліфт, який, можливо зробили наприкінці місяця або встановили з порушеннями правил техніки безпеки. Або останній ремонт-огляд провели формально для галочки. Купуючи їжу швидкого приготування, яку взагалі невідомо з чого зварганили. Селячись у багатоквартирні будинки… збудовані з перевиконанням термінів здачі. Будівництво — це взагалі окрема історія, яку краще не розповідати на ніч.

То навіщо збільшувати шанси лихим трафункам? Не відваляться ноги, якщо трохи прогуляюся. Тим більше, це і приємно, і корисно. Повітрям подихати та й фізуху підтягнути. Пункти покращення — це чудово, але й самому теж треба хоч щось робити.

1 ... 54 55 56 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні червоного місяця, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"