Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

  Мене ведуть туди, куди я попросила. В чому сенс щось додатково питати?

  Коли повіяло холодом, я зрозуміла, що вже близько до виходу. Скоро доведеться робити важливе рішення і поодиноко їхати у невідомість на гору ...

  Як тільки моя нога ступила за поріг, шар зник, залишивши за собою тонкий лимонний запах і осів на землю синім туманом увібравшись в землю.

-І все ж таки, ти підозрілий ... 

  Я обережно обійшла місце, де осів туман і пішла в сторону стайні.

***

  Куля не обдурила. Ми вийшли дійсно біля стайні. Тут буквально десять кроків!

  Зараз, вночі, тут неймовірно темно і трохи моторошно. Звідусіль чутно запах сіна та моркви. Ну і ... конячого багна.

  Я повільно йшла до місця, де має стояти Темрява. Не знаю навіть, чому намагюсь бути такою тихою і непомітною? Неначе в такий час хтось, окрім мене, не спить!

-Темряво! - Пошепки кричала я. - Люба, ти тут?

-Фр-р-р ... - сонливо пролунало у вуглу стайні.

-Вибач, що розбудила, але у мене є для тебе шалена пропозиція. - Я підійшла до коня, а та, неначе насміхаючись, навіть не поворухнулась. - Що до нічної прогулянки Нествілом?

  А от на цій фразі Темрява дуже швидко зіскочила на ноги і навіть підійшла до мене.

-Ага, тобто щоб мені допомогти - ти спиш, а як вийти на чергову шалену іде хазяйки - ти тут як тут! - Посміялась я.

-Фир-р! 

-Та тихо ти! Ще не дай Бог прийде хто ... Ти ж не хочешь, щоб нічна прогулянка завершилась тим, що нас зловлять і відправлять спати!?

-Фр-р-р ...

-От-от!

  Я надягла на Темряву поводдя і вивела зі стайні.

-Отак, як по своїм справам вночі втікати - ти можеш, а як я виходжу прогулятись вночі - так зі мною щось не так ... 

  Почувши за спиною голос я від неочікуваності а підскочила, але коли вловила насмішливі нотки Вільяма, зразу заспокоїлась.

  ,,То з ним все добре ... ,,

  Так! Аїдо! Що за думки тупі! Звісно, що добре, осьо стоїть собі спокійно, не жалійється ні на що! Ну, майже ...

-Вільяме, щоб тебе собаки покусали ... тебе не вчили що підкрадатися не добре!?

-А я й не підкрадався! Просто дехто був занадто зайнятий розмовою зі своїм конем, тому не почув моїх кроків. - На його слова я лиш фиркнула. Знайшовся мені знавець ... може іноді мені хочеться поговорити з розумним створінням, окрім дзеркала! Не думав про це? - То що, куди ми прямуємо?

  Тільки зараз я повноцінно повернула голову в його сторону і помітила, що за собою хлопець веде свою Зірку, а сам, неначе готувався, вдягнутий в тепле чорне пальто і теплі штани. На ногах осінні кросівки, а на горлі осінній шарф.

-А я бачу ти підготувався. От тільки не Ми йдемо, а Я!

-Та годі тобі! Компанія ніколи зайвою не буде! То що, куди скачемо?

-Неначе ти не знаєш. - Відвернувшись від хлопця промовила я.

-А звідки ж мені знати? - З підставним інтересом спитав хлопець.

-Якщо знав, що я їду вночі, то знав і шлях. - Я знову повернулась в його сторону і гордо піднявши голову спитала: Чи я помиляюсь?

-В цей раз, на диво, ні. Ти права. - Хлопець заскочив на свого коня і продовжив. - Ми їдемо на гору, в той дім, шукати ту жінку. Як її там? Со ... Са ...

-Сара. Так. Я хочу зрозуміти, чому так довго бачу це видіння.

-От і супер, мені тепер також страшне як цікаво дізнатися. - Із задоволеним обличчям відповів хлопець.

-Вільяме, якщо не дай Бог ... ! - Почала погрожувати я. 

-Не дасть! Залізай вже і поїхали! 

***

  На диво, сьогодні Вільям дійсно інший. Що під час вечірньої прогулянки, що зараз вночі. 

  Увесь шлях на гору ми розмовляли на усі теми що можливо. І в цей раз, Вільям навіть зміг мені довірити історію про свою сім'ю і ... матір.

-То що сталося з Матильдою?

-А?А ... Ну, це довга історія. Але якщо хочеш, ... - Хлопець подивився мені у вічі очима, що шукали підтримки. Неначе він давно вже хотів обговорити цю тему, але не наважувався комусь довірити.

  Я направила Темряву і стала йти трохи ближче до хлопця, щоб він відчував, що я поруч. Іноді всім нам потрібна людина під плечем.

-Хочу. - Впевненно сказала я.

-Що ж ... Хах, навіть не знаю з чого мені почати. Матильда познайомилась з батьком завдяки діду. Тоді ще буянило правило, що на трон може сісти лише одружений чоловік, або заміжня жінка. Це було створено для того, щоб королівство разом отримало і короля і королеву. Матильда – із сім'ї графа, у неї був статус і якийсь достаток. А коли дід запропонував її в дружини короля, вона звісно погодилась для ... грошей. Вона дійсно покохала його ... гроші. Їй він не був цікавим як людина, її цікавими лише статус, замок і ...

-Гроші. - Перебила я хлопця.

-Так. Досить швидко у них з'явився я, але в той же час на роботу в замок прийшла Сара. Я її бачив лише раз, так як зразу через тиждень після її прихожу, батько відіслав мене до діда в Гормаль. Я повернувся через п'ять років. Поки дід виїхав з королівства, я вирішив провідати батьків. А там, власне, сталась та сцена, яку ти бачиш у снах. Я не знав, що у Сари з королем народилася дитина. Дочка. Моя сестра ... я її так і не побачив тоді, бо батько відправив вас кудись далеко. В ту ніч в замку стався шалений скандал. Батько накричав на матір, на мене, на мою сестру.

-Ти не знав і про неї?

-Ні. Не знав. Дід нічого не розповідав, подзвонити сюди також не давав, ну, а ... батько ні разу не приїхав до мене. Тому про Ліну я дізнався вже тут. Тієї ночі, батько дізнався про чергову зраду Матильди, але в цей раз його це дуже сильно розгнівало і він вигнав її з королівства. Без права на повернення.

-Ого. Це жорстоко ... Навіть лячно уявити, що насправді дізнався в ту ніч король. 

-Так. Мені так і не відкрити цю таємницю. А потім, після того як батько вигнав мати, він відправив мене назад до діда. Там я і залишився до шістнадцяти років, доки мені не дозволилося виїжджати з країни без діда, або його сторожей.