Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

— Еммо, підготуй, будь ласка, дві сукні на вечір. Одну — домашню, якщо вечеря буде в затишному колі. А другу — блакитну, з вишитим подолом. Одягну її, якщо матимемо гостей.
— Звісно, пані, — дівчина вже метнулася до гардеробної з тим самим ентузіазмом, з яким п’ять хвилин тому розповідала про ванну.

Я ж тим часом віддала всю свою увагу здобі. Вона була м’яка, пухка, щойно з печі. Я повільно відривала шматочки і клала до рота — вони буквально танули, залишаючи приємний присмак цитрусової цедри. А чай… теплий, запашний, із м’ятою, мелісою та сушеними ягодами, які розфарбовували настій у ніжний бузковий відтінок.
— Еммо, спробуй здобу. Я ще не куштувала нічого настільки смачного, — мовила я, простягаючи дівчині тарілку, коли вона повернулася з двома платтями.
Вона вже звикла до моєї звички ділитися всім смачненьким. Колись соромилася брати, а тепер з посмішкою прийняла пригощання.
— Пані, ви маєте рацію… Вона справді тане на язику.

Я підвелася з крісла і потягнулася.
— Я трохи приляжу. Розбудиш мене за годину до вечері?
— Як накажете, пані.