Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Томасина 📚 - Українською

Читати книгу - "Томасина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Томасина" автора Пол Гелліко. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 89
Перейти на сторінку:
себе під носом. Проте ваша дитина була важко хвора, і саме це я хочу донести до вашої свідомості.

Мак-Дьюї тяжко зітхнув.

— А що стосується причин її хвороби — є в вас якісь міркування?

— Ще ні. Мало того, я навіть не певен, що ми повинні чогось побоюватися всерйоз. Дівчинку треба ретельно обстежити, зробити всі аналізи. Ось тоді й побачимо. А поки я б радив постільний режим. Тиша, спокій, годіть їй в усьому — і увага, увага та ще раз увага! Дівчинка пережила серйозний переляк, та будь-хто на її місці злякався б не менше. Те, що спершу було грою, зайшло надто далеко. Ага, і ще… Не намагайтеся замінити утрачену кішку собакою чи іншою кішкою, це тільки…

Почувши це, Мак-Дьюї підскочив, як ужалений, і щосили торохнув кулаком у стіл. Лікар, заспокоюючи його нерви, прикрив його руку своєю.

— Жаль! Та вже що зроблено, те зроблено… — Стрейсей важко підвівся. — Отож, робитимемо все, що в наших силах. Я дав дівчинці заспокійливе. Може, це просто дитяча хвороба, яка дрімала до пори до часу, ще додайте сюди сильний стрес… Словом, з наскоку тут не розберешся, потрібен час. Я ще зайду до вас сьогодні ввечері…

Мак-Дьюї провів лікаря до порога. Стрейсей у кількох словах пояснив, що він не в захваті від ситуації загалом, і Мак-Дьюї уперше у житті (так, принаймні, він думав) не позаздрив професії лікаря. Звісно, лікар — друг сім’ї, цілитель, гуманіст, усе це, безперечно, так. А з іншого боку, кому, як не йому, коли медицина безсила, доводиться безпомічно розводити руками і без жодних еківоків ошелешувати домочадців хворого: «Тримайтеся. Це кінець».

Він здригнувся, та вирішив будь-що тримати себе в руках. Адже добре відомо, що лікар Стрейсей радше перебільшить загрозу, ніж уселятиме в вас безпідставний оптимізм, що здатний породити в рідних хворого не менш безпідставну надію. Та й результати первинного обстеження показують, що в організмі дівчинки не відбулося нічого серйозного…

Мак-Дьюї не знав, що й думати. Якщо він таки втратить дочку, то від такого удару навряд чи оговтається. І він уже вкотре проклинав злощасного кота, через якого сталася ця веремія, та ще якраз у той момент, коли крига відчуження між батьком і дочкою дала найпершу тріщину. Цей кіт прийшов, ніким не званий, наче привид з потойбіччя, його поява оживила спогади про Томасину, і цього вистачило, щоб завдати нищівного удару по дівчинці, а отже, і по самому Мак-Дьюї.

Прийшовши з роботи додому, містер Мак-Дьюї першим ділом зайшов у доччину кімнату. Дівчинка спала, і тільки зараз, придивившись до неї, він зрештою помітив те, що мав би помітити вже давно: синюваті кола під очима, прозору блідість її шкіри і безкровні губи.

Місіс Мак-Кензі механічно, вже, мабуть, удесяте за сьогодні, витирала пил у сусідній кімнаті, проте та її зір і слух постійно обернені до дитячої.

Мак-Дьюї підійшов до старої жінки, помітно змарнілої від переживань, і, намагаючись говорити якомога добріше, сказав:

— Місіс Мак-Кензі, все гаразд. Намагайтеся бути поблизу — раптом Мері-Pya прокинеться і їй щось знадобиться. А кухня зачекає. Дівчинці потрібен спокій і людина, якій вона довіряє. Вона пережила сильний шок і тимчасово утратила мову. Коли ж раптом щось запідозрите, а мене не буде вдома, то не вагайтеся і викликайте лікаря Стрейсея.

Місіс Мак-Кензі зиркнула на ветеринара, і Мак-Дьюї був уражений ворожістю в її очах. Стара навіть не намагалася її приховати.

— Ви кажете — «шок»? — просичала вона люто. — А по-вашому, мало бути щось інше? Дівчинка гине за Томасиною, яку ви просто взяли і приспали, начхали навіть на те, що власниця кішки — ваша рідна дочка! Аби не закінчилося все тим, що Мері-Pya піде слідом за Томасиною, та якщо таке, боронь Боже, станеться, то єдиною людиною, винною в цьому, будете ви — ветеринар Мак-Дьюї. Я вже давно хотіла вам це сказати, та все нагоди не було. А буду я тут далі працювати, чи не буду, ви вже вирішуйте самі.

Мовчки проковтнувши гірку пігулку, Мак-Дьюї кивнув — і сказав:

— Місіс Мак-Кензі, будьте коло дівчинки. Сьогодні ввечері до нас прийде лікар Стрейсей, він може принести якісь новини, і хтозна, раптом це буде щось обнадійливе.

Покинувши дім, він повернувся до ветклініки і став збирати саквояж, готуючись до об’їзду. Кішка не йшла йому з голови. Не був би він таким гарячкуватим, оглянув би її, помістив би її в клітку, пустив до неї Віллі Беннока — вона здохла б однаково, та донька сприйняла б цю втрату зовсім інакше. Він пригадав слова місіс Мак-Кензі — «начхали навіть на те, що власниця кішки — ваша рідна дочка!». Чи стара має рацію? Невже весь той поголос, який гуляв їхнім містечком і де фігурував сам Мак-Дьюї, відбивав реальний стан речей?

Аби притлумити душевний біль, що ні на мить не полишав його, Мак-Дьюї полинув думкою до химерного світу — чужого, нетутешнього, — потрапити в який можна хіба що через прозорі чарівні дверцята. Отой світ був далеким і химерним, як царство Королеви Маб.[36] Десь там, на лісовій галявині, стояв Чаклунський Дуб зі срібним Дзвоном Милосердя, а під ним притулився кам’яний будиночок, де мешкала руда жінка. Дивачка, не така, як усі, але ніхто не дбав про хворих і поранених диких звірів так, як вона. Ось Мак-Дьюї подумки смикнув за Дзвін Милосердя, Безумна Лорі вийшла з хати, спитала, кому потрібна допомога, і Мак-Дьюї відповів: «Мені».

І тільки-но тепер Мак-Дьюї звернув увагу, що він механічно, сам того не помічаючи, зняв з полиці пакуночок сухого гіпсу. І згадав, як обіцяв Безумній Лорі, що приїде до неї і накладе гіпс на плече борсукові. Він підняв саквояж, кинув у нього пакунок — і вийшов надвір.

19

О-хо-хо, якби ви бачили, як я витанцьовувала того ранку! Я бігала, стрибала, викочувалась по землі — чого я тільки не

1 ... 54 55 56 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Томасина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Томасина"