Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Зодчий із пекла 📚 - Українською

Читати книгу - "Зодчий із пекла"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зодчий із пекла" автора Світлана Горбань. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 61
Перейти на сторінку:

— А я?

— А ви слідству допоможете. — Віктор потяг її за руку до східців. Дівчина елегантним рухом підібрала поділ довгої сукні:

— Це вже точно! Особливо в цьому вбранні.

— А де ваш повсякденний одяг?

— Там, — вона показала за портрет, довгі чорні локони м’яко ковзнули по плечах.

— Тоді з переодяганням не поспішатимемо.

…Удвох вони зійшли до кухні.

— Чогось вип’ємо?

— Згодна. — Вона по-хазяйському вправно витягла з шафки пляшку вина. З серванта — келихи з коштовного чеського скла.

— Я розумію, Кріс, чому ви удавали з себе хлопця. — Він видобув з холодильника тоненько нарізаний сир, поставив на стіл. — Але мушу зізнатись: як дівиця ви — набагато чарівніша. Прошу. — Галантно підсунув їй стільця. Сам сів навпроти.

— І коли ж ви мене хлопцем бачили?

— Сьогодні, на відео.

Штори на вікнах надійно затуляли їх від небажаних нічних свідків, у яскравому світлі простір величезної кухні зіщулився до розмірів звичайної людської оселі, де знайомо поблискували кахлі, каструлі, друшляки, баняки й цілий набір кухонних ножів — від малесенького до найбільшого. Ні, якраз найбільшого й не вистачало. Про це нагадував порожній проріз у підставці.

Кінчев звичним рухом висмикнув з пачки сигарету й покачав її між великим та вказівним пальцями. Потім акуратно поклав назад.

Дівчина іронічно усміхнулась:

— Паліть, якщо хочете.

— Ви ж не палите.

— Звідки знаєте?

— Жодних ознак диму з вашої схованки. У мене, як у кожного професійного курця, нюх порушений, але ж Ярижський тютюнового запаху не любить. Він би почув.

Віктор розлив по чарках вино. Густе, темно-червоне.

— Ви завжди так люб'язно допитуєте свідків? — спитала Кріс ласкаво.

— Може, знімете перуку? — відповів він питанням на питання.

Мерзлякувато пересмикнула плечима.

— Ні, в ній тепліше.

Кінчев здогадливо встав, зняв свого потріпаного піджака й накрив її тендітні плечі.

— Мода минулого століття — не для нас. Чи вже позаминулого?

— Хто знає? — Вона дивилась у глибину келиха й загадково усміхалась. Здавалось, була сумнувата, розсудлива, з тих жінок, що завжди щось недоговорюють.

— Як ви можете бути такою різною?

— Це комплімент чи питання слідчого?

— Це комплімент і питання закоханого.

Вона дзвінко розсміялася:

— Як казав мій сільський приятель, хай би на літо корова здохла, а на зиму школа згоріла!

— Ваш брат цитує вислови більш знаменитих осіб.

— Ви образилися?

— На вас? — він також усміхнувся. — На вас не можна ображатися.

— Чому?

— Таємниця слідства.

— Відповідь прийнято! Ви мені подобаєтесь, Кінчев. Давно. — Підняла келих. — За зустріч!

— За зустріч, — він також підняв чарку і втупився в її зеленкуваті очі. Але лише пригубив терпкий напій. Тривало слідство, і він мав бути тверезим і обережним.

Попереду на них чекало ще багато несподіванок.

Несподіванка перша. Таємничий монах

Він вийшов з погреба.

Спочатку чемно постукав із середини. Кінчев, трохи подзеленькавши ключами, відімкнув дверцята і впустив його до кухні.

— Мир вам! — привітала їх ця середньовічна примара у довгих чорних ризах. Примара з молодим симпатичним обличчям, вилицюватим, як у Буруковського, але худеньким та досить блідим.

Негуста борідка, довге волосся — пшенично-русяве, хвилясте. І сам увесь якийсь невагомий, тендітний, повітряний у легкому широкому одязі.

Навіть готовий до всього слідчий трошки зніяковів.

— Привіт! — дзвінко й водночас хрипкувато сказала Кріс. — Краще було б виплигнути зі стіни.

— Дешевий ефект, — спокійно парирував «привид».

— Він не ряджений, — пояснила Кріс Кінчеву, — він і справді чернець. Між іншим, прес-секретар єпископа Преобра…

Монах зупинив її слова різким рухом долоні:

— Залишимо титули суєтному світові. У нас є нагальніші справи.

— Ну-у… Тоді сідайте з нами до столу, — Віктор вже отямився від першого містичного враження і згадав про свої обов’язки. — Ви прибули сьогодні… — Тут він кинув оком на годинник. — Тобто вчора вранці? Чи раніше?

— Вчора вранці.

— І як вам обстановка?

— Тривожно. Відчувається важкий запах диявола.

— Будьмо реалістами: я бачив справи, що можна трактувати і так. Але не хочу вдаватися до містики.

Чернець зітхнув:

— Коли я кажу про підступи нечистого, результати яких ви бачили в цьому домі, то це зовсім не містика, це реальність.

— Якщо ви такий реаліст, то що робите тут разом з цією романтичною панною?

Романтична панна томно повела очима й плеснула собі ще трохи вина. Монах забрав у неї келих і відповів Вікторові:

— Хочу допомогти вам розставити всі крапки над «і».

— Останню щойно поставлено. — Кінчев виразно подивився на Крістіну. — Якраз перед нашим рандеву мені повідомили: знайдено тіло Мефодія. Цілком випадково і випадковими людьми.

Кріс мовчки глянула йому в очі, раптом спритно вихопила з руки ченця келишок і випила одним духом:

— Царство йому небесне!

— На поминках не п’ють, — сумно зауважив монах й неспішно перехрестився.

Кінчев зосереджено його оглянув. Головними у зовнішньому вигляді ченця були ризи та очі. Ті й ті — чорні.

Христина встала й пішла до вікна, залишивши чоловіків біля накритого для скромної трапези столу.

Слідчий мовив:

— Якщо у вас є в запасі ще якась крапка, панотче, то розповідайте.

Монах усміхнувся:

— Професор Рабінович, Матвій Самсонович, відомий фізик, казав: «Істину не можна пізнати частинами, її потрібно охопити в цілому. Якщо ви знаєте дев’яносто дев’ять відсотків істини, то ви до

1 ... 54 55 56 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зодчий із пекла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зодчий із пекла"