Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Помста професора Моріарті 📚 - Українською

Читати книгу - "Помста професора Моріарті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Помста професора Моріарті" автора Джон Едмунд Гарднер. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 81
Перейти на сторінку:
перевагу. Ми багато з ним говорили, і я в цьому переконався. Нам треба створити континентальну спілку на чолі з Моріарті.

— Про це зараз не думайте, Гризомбре, — утрутився професор. — Ви в безпеці й побудете тут якийсь час, а мої люди подбають про вас не гірше, ніж ваші. Спіть, я завтра знову прийду.

Гризомбр кивнув і заплющив очі, впадаючи в глибокий сон. Йому снилося, ніби яскраво освітленою вулицею рухаються сотні омнібусів з відкритими верхніми площадками. Всі пасажири — жінки. Всі вони лукаво посміхаються. Всі одинакові. Кожну з них він міг назвати на ім'я — Мона Ліза Джоконда.


Моріарті дістав оправлений у шкіру зошит, розгорнув останні сторінки, де були кодовані записи про шістьох чоловік, його ворогів, узяв ручку й перекреслив тонкою навскісною лінією сторінку, присвячену Гризомброві.


ЛОНДОН — РИМ
Вівторок, 9 березня — понеділок, 19 квітня 1897 року
МОРАЛЬНЕ ПАДІННЯ ТА РИМСЬКИЙ ЕПІЗОД

— Розрахувати час — дуже важливо, але про це подбає Спір. А я хочу знати, Сел, чи готова наша італійська тигриця.

— Звичайно, готова. — Селлі Годжес, удаючи, ніби їй байдуже до запитання професора, напіводягнена, розглядала себе у великому дзеркалі спальні. — Ці нові французькі панталони збуджують твою уяву, Джеймсе?

— Торт із глазур'ю, — завжди добре, Сел.

— Така ж смачна суміш, як і Карлотта?

— Ще пікантніша. Розкажи мені ще про Карлотту.

— Я все зробила — вона цілком готова. — Селлі підійшла до ліжка, де вже лежав професор. — Твої запитання свідчать про те, що ти збираєшся до Рима, Джеймсе?

— Великдень — єдиний час, коли успіх цілком гарантований, — відказав він.

— Дівчина добре вишколена. Дивись тільки, щоб ти не навчив її чогось іншого, поки вона буде з тобою.

— Хіба ж я не буду її татом?

— У такому разі це буде кровозмішення.

. — Вона — спокуса, Сел, і, коли вже заговорили про спокусу, підем далі. Ти кажеш, Кроу впіймався на гачок?

— Він заявив Гарріет, що не може без неї жити.

— Чудово. Отже, Кроу, — в тому стані божевілля, в якому чоловіки бувають раз у житті.

— Що ти надумав робити?

— Коли обставини позбавляють чоловіка того, до чого він звик, Сел, чоловік часто занапащає власне життя. Я знаю багато таких прикладів. Кроу сам посіяв це насіння, тепер він мусить зібрати врожай. Скажи Гарріет, щоб пішла звідти: нишком, мовчки, нікому нічого не пояснюючи. Негайно. Нам робити більше нічого не треба, за нас усе зробить людська натура.

— А ти поїдеш до Італії?..

— З двома масками, рубіновим намистом, що колись прикрашало шию леді Скоубі (здається, його називали спадщиною Скоубі), та нашою юною красунею Карлоттою.


Зникнення Гарріет приголомшило Кроу. Чарівна, як завжди усміхнена, вона була в домі ще вранці, коли він ішов на службу. Навіть подала таємний сигнал, показуючи, яким прекрасним, хоч і забороненим, було все те, що вони обоє переживали. Увечері, коли Кроу під впливом розмови, що відбулася в нього з Комісаром, стомлений повернувся додому, її вже не було.

— Лише записка на столі, — без упину говорила Сильвія. — Лише записка, Ангусе: «Я од вас пішла». І підпис: «Г. Варнс». Ніякого пояснення. Нічого. Я навіть не знала її прізвища. Нинішні слуги просто розбестилися… — без кінця торочила Сильвія, поки голова Кроу мало не розірвалася від болю.

Для нього не було й слова, навіть натяку. Після вечері, нашвидкуруч стуленої Сильвією, Кроу сидів у вітальні, слухаючи базікання дружини, й був ладен розплакатись.

У ліжку було ще гірше, уява малювала найнеймовірніше, що могло трапитися з Гарріет. Думки про неї витіснили з голови Кроу всі інші. Тому, коли надвечір наступного дня його вдруге за останні два дні викликав Комісар, було дуже важко зробити підсумок.

Комісар лишився незадоволений.

— Не розкрито три пограбування, не кажучи вже про ганебний випадок в Едмонтоні та вбивство Тома Боултона, — докоряв Комісар. — А тепер ще цей Морнінгдейл.

— Морнінгдейл… — луною повторив Кроу.

— Мені потрібні пояснення, добродію. Останні тижні ви, здається, витаєте думками десь дуже далеко. Якби я особисто не був у вас удома, то міг би подумати, що там не все гаразд або з'явилася якась інша жінка.

Останнє слово Комісара просто-таки вжалило Кроу, і він судомно ковтнув повітря.

— Тепер щодо Морнінгдейла. Ви, Кроу, написали до найкращих готелів Лондона, прохаючи повідомити вас, якщо він поселиться в котромусь із них. Вчора ви натякнули мені, що все це має якесь відношення до професора Моріарті, але нічого не розтлумачили.

— Я… — почав був Кроу.

— Навіть ваш сержант не знає, хто такий Морнінгдейл. Як наслідок, коли з готелю надійшов сигнал, вас не могли розшукати. Так розслідування не ведуть, інспекторе. Ну, а тепер розкажіть про того Морнінгдейла мені.

Кроу стисло розповів про своє листування з Шансоном та свої підозри щодо дивних подій у «Гросвенор-Гаусі», усвідомлюючи, що розповідь не дуже переконлива.

— Все це лише припущення, — зауважив Комісар. — Ви розшукуєте чоловіка на прізвище Морнінгдейл, бо бачили, що в Парижі з ним розмовляв колишній компаньйон Моріарті. Морнінгдейл опиняється в «Гросвенор-Гаусі». Там же з'являються якісь самозванці-детективи й три французи. Управитель намагався розшукати вас, але марно: ви нікого не попередили, де вас можна знайти. У готелі сталася сварка. Один з французів утік, а «детективи» кинулися його ловити. Морнінгдейл, залишаючи готель, належним чином сплатив усі рахунки. Управитель удруге спробував знайти вас: до вас додому послали службовця, а ваша дружина, виявляється, думала, ніби ви на роботі. Коли ж ви нарешті з'явились у готелі, пташки вже відлетіли. Ви достеменно не знаєте, хто ті люди й чи порушили вони закон, хіба що виявлено факт порушення порядку на громадському транспорті, що підлягає покаранню. Подібні випадки розглядаються судами щоденно, та поліція

1 ... 54 55 56 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помста професора Моріарті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помста професора Моріарті"