Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Кровна мста 📚 - Українською

Читати книгу - "Кровна мста"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кровна мста" автора Ярослав Яріш. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 100
Перейти на сторінку:
class="book">Мстислав поглянув на Борислава, що стояв поруч, той нахмурився.

– Хто напав? – ще раз пролунало питання, на той раз уже від Борислава.

– Печеніги.

Поміж старшими дружинниками, що зібралися тут, пішов гул. Борислав поглянув на князя.

– Тута щось не те: не чути було печенігів уже давно на землях сівері. Якби степовики пошарпали наші весі, то я вже знав би.

– А вони не йшли на грабунок, мститися йшли. За князька свого, за Карабая.

Мстислав відразу здогадався, про що мовить купець, але вдав, що не розуміє.

– Якого Карабая?

Вадим облизав пересохлі губи.

– Ти б, княже, хоч води велів дати, а то язик задубів – і слова вимовити не можу.

Князь спаленів.

– Про моїх людей кажи: живі вони чи як?!

– Не відаю. Я тікав в один бік від бусурманів, вони – у другий. Може, і живі ще, як встигли в пущі сховатися. Мені кінь попав під руку, і я кинувся, куди очі зорили, так і на роз’їзд твій наштовхнувся.

Маячня якась… Князь гарячково почав думати, намагався зрозуміти, що тут твориться, але ніяк не вдавалося зібрати думки докупи. Треба заспокоїтися.

– Ходи, купче, до намету, розкажи від початку. Принесіть йому їсти і води, а ти, Бориславе, посилай роз’їзди – нехай шукають печенігів і моїх людей.


У наметі було дуже душно. Крім Вадима і Мстислава, тут зібралося ще кілька старших дружинників, усі відразу залилися потом, запахло мужами. Було тихо, тільки чути, як бринять набридливі мухи. Вадим досхочу напився води, а от їсти не поспішав. Князь і його люди чекали.

– Оповідай від самого початку, – наполіг Мстислав.

Вадим почав розказувати:

– Не в добру годину вийшли-сьмо із Тмутаракані. Мусив бути поміж нами великий грішник, бо Господь не благословив нашої дороги. І такий був, тільки то не я, бо мені зі всіх найбільше перепало.

– Може, тобі перепало найменше, раз тута сидиш? – грубо перебив Мстислав. – Розказуй правдиво і хвостом не крути.

Вадим перевів подих і продовжив:

– Найперше, то бояри твої, княже, бійку в Корсуні почали, чотирьох варягів на той світ відправили. Тепер мені через них нема дороги до греків…

– Зачекай, – знову перервав князь. – Що ж вони робили в Корсуні?

– Мирослав наказав плисти, видно, чорт його намовив. Ми ледве вирвалися живими звідти. Потім напали печеніги на Хортиці. У Києві напали Воротичі. І вже коли йшли з Києва – знову печеніги. Кажу вам: нечиста сила за нами йшла, бо скільки літ ходжу по всіх землях – не було ще такого!

Мстислав підвівся, пройшовся по шатрі. Замість відповідей розповідь Вадима дала ще більше запитань.

– Чого Ярослав не дав супроводу?

– Дав. Гридні довели нас до землі сіверської, а тоді вернули. По дорозі степовики напали на них, потім і на нас. Добре, що сотник попередив про небезпеку, а то…

Вадим так і не доказав. Мстислав подумав: «А чого тільки до землі сіверської, невже не міг далі провести?» Уголос же запитав:

– Чого ти зі всіма не рятувався?

– Бо не був тоді з ними. Вони завше про своє говорили, мене ж відсилали, аби не слухав. Так і тоді було. Я допав коня і на схід погнав, вони ж у бік лісу побігли, а чи вирвалися – не відаю.

Дивна історія. Невже й справді нечисть втрутилася? Може, й таке, тільки нечисть людська, а не пекельна. Послух мусив бути поміж слами, то його робота. Може, і сам Вадим. Його треба перевірити.

– Я не вірю тобі, купче, думаю – лжеш мені!

Вадим поглянув на князя.

– Нема лжі у моїх словах, сама правда – руку даю.

– «Руку» – кажеш? Тоді давай!

Мстислав підхопився з місця, узяв у руки колодку, на якій щойно сидів, поставив її легко перед Вадимом. Тоді підійшов до одного з дружинників, витяг з-за його пояса сокиру.

– Став руку!

Вадим зблід.

– Пощо, княже?

– Казав єси, що руку даєш. То давай! Я знаю всю правду про тебе, знаю, що лжеш мені в живі очі! Став руку, речу тобі!

Вадим поблід ще більше, тоді поволі поклав руку на колодку. Князь розмахнувся, Вадимова рука затряслася, і він відсмикнув її до того, як сокира запнулася в деревину. Їхні очі схрестилися.

– Він справді лже, – мовив Мстислав. – Допитайте його добре, аж поки правда з нього не полізе.

– Княже… – спробував щось казати Вадим, але його вже взяли під руки і поволокли геть із намету.


Ще сонце не сіло за обрій, а Вадима знову приволокли до князевого намету. Був побитий, закривавлений, від нього несло паленим – видно, добре молодці припікали залізом боки і п’яти.

– Заспівав, – коротко мовив один із гриднів.

Мстислав поглянув на купця.

– Посадіть його. У ногах нема правди.

Йому дали води зі жбана, і він жадібно почав ковтати побитими устами.

– Тепер речи правду, – наказав Мстислав. – Ти єси послух Ярославів?

– Я єсмь! Князь київський наказав мені пильнувати за тобою. Багато купців так чинить.

– Чого до Корсуня ходили?

– Бо хотів, аби борг мій від грека відібрали. А потім сварка у них вийшла із варягами, бо ті всяку глупоту про князів наших рекли.

Тепер це було більше схоже на правду. Мстислав запитав далі:

– Чого печеніги напали там, на Хортиці?

– Бо я продав твоє сольство. Винен я був князю їхньому, він уже хотів мене як раба продати. Тоді я сказав, що зі мною Мирослав пливе. У них там свої порахунки були: колись твій боярин

1 ... 54 55 56 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кровна мста», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кровна мста"