Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

А потім ми знову кохаємося, тільки цього разу не поспішаючи і дуже ніжно.

***

Я прокидаюся від відчуття тяжкості й ускладненого дихання. Розплющую очі й оглядаю себе, намагаючись зрозуміти, у чому річ. Влад закинув на мене руку і ногу, і ще притискається щільно ззаду, він практично лежить на мені.

Я намагаюся обережно, щоб не розбудити, прибрати з себе його частини тіла і відсунутися. Нарешті мені це вдається, і я полегшено зітхаю. Намагаючись не шуміти, встаю з ліжка, одягаюся і спускаюся вниз на кухню.

Уже ранок і я хочу порадувати його на сніданок своїм фірмовим омлетом.

Я настільки захоплено пурхаю на кухні, що зовсім не чую, як Влад підкрадається ззаду.

– Добрий ранок, моє поварятко, – він цілує мене в шию, від чого вона одразу ж вкривається мурахами. – А що в нас тут так смачно пахне?

– Омлет, за моїм фірмовим рецептом.

– М-м-м, спробуємо, – він розташовується за столом на кухні і з нетерпінням чекає, коли я його погодую.

Я накриваю стіл, натискаю кнопку на кавомашині й приєднуюся до Влада.

Він відрізає шматочок омлету, кладе в рот і починає ретельно жувати.

– Ну, як? – нетерпляче запитую, не витримавши довгої паузи.

Я нервую, для мене дуже важливо, щоб Владу сподобалася їжа, яку я приготувала для нього.

Жуючи, він закочує очі й починає сміятися.

– Або я такий голодний, або цей омлет приголомшливий. Гм, думаю все ж таки другий варіант, – він усміхається мені.

– Умієш ти створити інтригу, – я задоволено посміхаюся і беруся за їжу.

Ми насолоджуємося сніданком, але мене мучить дуже важливе питання.

– Владе, що тепер буде? Я маю на увазі з Реґіною? Адже її посадять?

Він робить ковток кави і дивиться на мене, вмить ставши серйозним.

– Я зроблю все для цього. Не хвилюйся, вона отримає своє, за все, що встигла зробити. До речі, вчора я вже зробив кілька дзвінків деяким добрим знайомим, гадаю, розслідування у цій справі не будуть затягувати, а розглянуть у суді найближчим часом.

– Звідки в тебе такі знайомства?

– Нехай це залишиться моєю таємницею, добре кохана? Дякую за смачний сніданок.

Я наводжу лад на кухні, а брудний посуд прибираю в посудомийну машину.

Влад відвозить мене на роботу, цілує не прощання, пообіцявши забрати мене після роботи, і їде у своїх справах.

Половину дня ми листуємося в телефоні, як підлітки, через що я абсолютно не можу зосередитися на роботі. А ще перед очима спливає вчорашня спекотна ніч, від чого внизу все стискається від збудження.

Так, стоп! Потрібно налаштуватися на роботу.

Життя в офісі кипить, кожен зі співробітників зайнятий своїми робочими справами, телефони розриваються від нескінченних дзвінків. Минає половина робочого дня, і ми з дівчатами вирішуємо зробити собі перерву і випити кави.

– А я скоро вас залишу, – сумно каже Таня, відпиваючи з чашки фруктовий чай.

– Чому? Щось сталося? – я стурбовано дивлюся на неї.

– Сталося. Я в декрет іду. Не хотіла говорити раніше, але зараз уже можна, – вона розпливається в усмішці.

Ми з Ритою переглядаємося від несподіванки.

– Декрет? Ну, ти даєш! – здивовано вигукує Ритка.

– Танечко, я тебе вітаю! А який термін? – я щиро рада за колегу.

– П'ятий місяць.

– А рабовласник уже знає? – підморгує Рита, кивнувши головою в бік кабінету шефа.

– Ой, дівчатка, щось я боюся йому говорити.

– Та годі тобі. Не такий уже він і монстр, – я згадую, як він підтримав мене зовсім недавно, але замовчую про це.

– Напевно, потрібно сказати, і не відтягувати цю справу, щоб починав шукати мені заміну.

– Якщо хочеш, я з тобою сходжу, – пропоную.

– Не потрібно, я якось сама, – Таня піднімається з-за столу і невпевненим кроком прямує в бік кабінету шефа.

Ми напружуємося і готуємося, якщо що, бігти на допомогу.

Дуже скоро вона повертається до нас, здивована і з посмішкою на обличчі.

– Як все пройшло?

– Ой, дівчатка, я просто в шоці. Усе пройшло чудово, вислухав спокійно, сказав, що заміну підшукає і велів бути обережною. Його просто не впізнати. Може він закохався? – Таня шокована поведінкою шефа.

– Та хто його знає, але останнім часом Сергійович став дивувати все більше і більше, – відповідає Рита.

– А вже відомо, хто буде? – звертаюся я до Танечки.

– Так, на УЗД сказали, що буде дівчинка. Сподіваюся, що так і є, і помилки не буде, – вона ніжно гладить рукою живіт.

Я стежу за рухом її руки і посміхаюся. Таня чудова і я рада, що в неї та її хлопця буде дитина. На мить замислююся про те, а що, якби я носила дитину Влада. Від цієї думки в мене починає пекти в грудях.