Читати книгу - "Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях"

Ще ніколи жах не був такий відчутний. Він прилипнув до неї мов слизька чорна п’явка, що упивалася її страхом і росла. Кора погладжувала Себастьяна по спині і ковтала сльози, що градом котились по щоках. Вдруге, за ці двадцять чотири години.

- Я і… не збираюсь, - вичавив він з себе. Закашлявся. Почав дихати на повні груди, хоч і важко. Хрипів.

- О, Перша Тінь! – полегшено зітхнула Кора. Їй здавався правильним саме такий вислів. Зараз вона найбільше увірувала саме в Першу Тінь, аніж в будь-кого іншого. Дівчина опустилась на асфальт поруч з Чейзом і підняла голову догори, щоб зупинити потік сліз. – А як же твоє «не безпечно йти до незнайомця, не знаєш чого чекати», «це точно пастка», га? А це по-твоєму дуже безпечно?! Ти наразив на небезпеку нас обох! Чого смієшся?!

- Ти причитаєш, ніби стара бабця, кхє-кхє.

- А ти зараз розвалишся на частини від..! Що взагалі з тобою було?

- Він кинув в мене паралізуючим закляттям, - Чейз так-сяк сів на асфальті. Скривився, розтираючи м’язи рук та ніг.

- Прекрасно! Наступного разу, коли вирішиш ризикувати своїм життям просто так, попередь мене. Я відійду в сторонку! – він лише закотив очі. Кору бісила ця його байдужість до себе самого. Ніби нічого не сталось, ніби він не вмирав кілька хвилин тому.

- Чого розсілась? Ходімо! – Себастьян на силу підійнявся.

- Куди ми?

- Після такого треба випити, - зашкандибав він геть.

- Але я не п’ю! – крикнула Кора йому в спину. – Чейз! До біса. Зачекай на мене!