Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Елена їхала на недопустимій для міста швидкості. В неї досі був головний біль, який тільки погіршився після останніх новин, і вона мала всі шанси потрапити в аварію. Але цього не сталось. Натомість Елена приїхала раніше всіх, але вирішила не виходити з автомобілю, допоки решта не приїдуть чи хоча б хтось з поліцейських. Навчена гірким досвідом, вона вирішила навіть не вимикати двигун. Елена сиділа, не зводячи очей з лісу, в який колись таємно втікала від батьків на вечірку до свого друга. Раптово роздався стук у бічне скло, від чого занурена у спогади Елена підстрибнула на місці. Це був Федеріко. Елена опустила скло.

- Ти мене налякав.

- Тобі ще пощастило, що це я. Замість мене міг бути хто завгодно. Ти взагалі дуже безпечно себе поводиш чи ще від попереднього обстрілу не відійшла?

- Ха-ха. Дуже смішно, Федеріко.

- Насправді, ні. Виходь. Всі решта вже приїхали.

Елена вийшла з автомобілю та ввімкнула сигналізацію. Недалеко від неї припаркувались буси криміналістів та поліцейських. Які в свою чергу вже почали оточувати територію. Напевно з одного з них вийшов Федеріко, тому що Елена жодного разу не бачила, щоб він сам сидів за кермом.

- Де твій автомобіль?

- Немає.

- Чому?

- Не хочу. Погана асоціація.

Елена вирішила далі не розпитувати. Все і так було зрозуміло. Гонки, незаконне перевезення, історія Матіаса та Олівії – це все, що могло стати причиною небажання Федеріко мати власний автомобіль.

Поліцейські з собаками пішли першими. У всіх були ввімкнені ліхтарі. Вже сутеніло, а тому було важливо випадково не наступити на жодні докази, якщо вони звісно тут ще були.

- Ти точно впевнена, що це саме тут?

- А ви всі приїхали сюди тільки по причині того, що я так сказала?!

- А чому б ні? Поліцейські, експерти, слідчі та кінологи – всі тут тільки завдяки тобі, Елено.

- Ти кажеш так, наче я в цьому винна. Наче це я вбила сеньйора Діаса і змусила нас всіх сюди приїхати.

- Я просто невдало пожартував.

- Для тебе це звично, Федеріко.

- Ми знайшли! Всі сюди!

Хтось з поліцеських з правої сторони крикнув про те, що щось було знайдено. І по раціям інших щось почали передавати, але тут десь попереду зліва пролунала майже та сама фраза:

- Ми теж! Нам потрібні люди!

Основна група людей зупинилась.

- Не зрозумів.

Ще одна група повідомила про знахідку.

- Три групи повідомило, що щось знайшли. Але нам надіслали повідомлення тільки про сеньйора Діаса.

Елена підійшла до одного з поліцейських і попросила рацію.

- Це прокурор Рівера. Пошукові групи A, B i C дайте, будь ласка, детальний опис того, що ви знайшли. Група А, ви мене чуєте?

- Так, сеньйоро Рівера. Це жінка. Тіло жінки. Вона сидить.

- Сидить?

- Так, але вона мертва.

- До вас зараз прибудуть експерти. Група В? Що у вас?

- Я таке вперше бачу. Це хлопець-підліток. Він… Можна я не буду це описувати.

- Я зрозуміла. Група С?

- Сеньйор Діас. Все, як на фото. На жаль…

- Ми вас почули. До вас вже йдуть підкріплення. Кінець зв’язку.

Елена віддала рацію поліцейському. Всі, хто були поруч і все чули, стояли мовчки і наче боялись поворохнутись.

- Тільки не кажи, Федеріко, що у сеньйора Діаса була сім’я з сином підлітком.

- Елено, я, за інших обставин, не сказав би наступного, але ми маємо якнайшвидше знайти Ернесто та Альдо.