Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 46

Глава 46

Валахія
Темна ніч, вкрила палац. А Лідія, збирала речі, вона знала, нічого доброго її тут не чекає, особливо після того, що відбулось годиною раніше:

Темний коридор

Лідія йшла обертаючись на всі боки, вона відчувала страх, начебто ось-ось має щось статися. І дійсно, в наступну секунду, дівчина відчула як хтось з'явився за її спиною, і не встигла вона навіть повернутися, як чиясь сильна і шорстка рука лягла на горло. Дихати стало важко.

—Відпусти, пусти, хто ти?! -майже в істериці закричала графиня.

—Тобі краще поїхати, ти ж розумієш, я не дозволю тобі бути тут. -почувся грубий чоловічий голос, а рука на шиї, стиснулась сильніше.

—Хто...хто ти?

—Сама знаєш хто я. -відрізав він. —Добре подумай, чи треба тобі залишатися тут, ти прийшла в чужий дім, і руйнуєш спокій його господарів.

—Що ж, я поїду. -як можна твердіше, постаралась відчеканити вона. —Але повернуся сюди, повноправною господинею. Тоді настане мій час і більше ніхто не посміє виганяти мене.

Відштовхнувши чоловіка в сторону, дівчина пішла до себе. В своїх словах Лідія була впевнена, рано чи пізно настане її час, і цей палац, і чоловік якого вона кохає, неодмінно стануть її. А поки, вона поїде в один із сімейних маєтків.

                                            * * *

Наступний день.

Марія з Владом поверталися додому. Жінка їхала у кареті, а він попереду на коні.

—Скажи їм нехай зупиняться, я погано почуваюся - княгиню нудило. Служниця постукала у вікно і карета спинилась.

Марія виглянула на зовню і стражник, відразу подав їй руку, аби вона спокійно зійшла.

За кілька хвилин кінь Влада під'їхав туди.

—Щось не так? -спитав дещо напружено.

Марія зробила декілька ковтків води, а опісля відповіла:

—Я в порядку, нудить трохи тільки.

—Ми можемо спинитися, але додому вже не так далеко, буквально година и побачимо ворота палацу.

—Ні, їдемо, мені вже набагато краще.

—Можливо було б краще якби ти поїла, ти від ранку голодна.

—Якби я ще і поїла з ранку, то сьогодні б ми не дібралися додому.

—Добре, приїдемо, і тоді вже поїси.

                                             * * *

У Валахії були приготування.

Міхня був радий приїзду мами, а Ілона ще більше, тепер вона розуміла, що означає сім'я.

За ці дні, поки вона була сама, новина проте що її батьки повертаються живими, була однією з найкращих в її житті.

А декілька днів назад сталось те, що не можна було робити. В ночі, перед боєм, коли всі були зайняті, замість того, щоб лягти спати, вона вилізла з кімнати через вікно. В низу на неї вже чекав Джакомо..

І так, цю ніч вона провела в якійсь запиленій і вонючій таверні, спочатку все було не так погано, він купив їм якийсь напій. Зробивши пару ковтків, Ілона, відчула як тепло пройшло скрізь живіт і підійшло до обличчя. Щоки порозовіли, а губи не помітно для неї почали посміхатися, а в голові був густий ліс, покритий сивим туманом.

Нові емоції не встигли просякнути скрізь неї, як вже в наступну хвилин Джакомо взяв її руку і ніжно поцілував. Противитися його чарівним рухам Ілона була не в силі. Взявши пивний стакан, вона зробила ще декілька глотків, злегка скривившись.

—Напій зовсім не для шляхетних леді, -засміявся хлопець. Ілона почервоніла і відвернула обличчя в сторону.

—Ілоно, а ти мене любиш?

—Звісно кохаю.

—Тоді доведи це -з усмішкою проказав він.

—Як?
                                             * * *

Вона лежала в ліжку, в його обіймах, повністю гола. О Господи, який сором. Ці пару годин вона пам'ятала погано, що і коли допуття не знала. Не пам'ятала як і прийшла сюди, і як з'явилась в цій кімнатці для втіх.

Протризвіла тільки від слів:

—Напевно ти завагітнієш..

Що відчула в цей момент? Трохи страху.. але в той же час, вона надіялась, що тепер в них не буде перешкод, вони зможуть одружитися. Потрібно лишень обережно розповісти про це матері, аби та вплинула на батька.

А поки встала, і натягнула нічну сорочку. Зверху накинула плащ і помчалась до замку. На дворі майже світало і роса мочила її голі ноги.

—Господи, хоть би ніхто не помітив, хотів би не помітив, що мене немає.. -шепотіла сама собі, а з очей бреніли сльози. Джакомо вже не йшов за нею, спочатку намагався окликнути її на дворі, але часу на пусті розмови в неї не було..

Швидко залізши назад в вікно, вона обтерла мокрі ноги шторами і швидко чкурнула в постіль. Сон не йшов, але дівчина закрила очі.

                                           * * *
Аслан і Елізабет були в кімнаті сам на сам. Жінка лежала на ліжку, запрокинувши голову на подушку. А чоловік сидів за столом і дивився в вікно, його на бій не взяли..

—Нам треба одружитися.

—Робиш мені пропозицію, коли у нас з тобою вже є син? -Елізабет усміхнулась, підійшла і обійняла його за плечі.

—Чому б і ні?

Він взяв її руку в свою і ніжно поцілував.

—Я вже можу підбирати сукню?

—Так, в найближчі дні обвінчаємось. - усміхнувшись відповів той.

—Альберт здається поладив з Міхеєм, після того як все скінчиться, що ми будемо робити?

—Залишимось в Валахії, переїдемо в якийсь палац, або хоча б не величкий будинок і будемо там. Сама розумієш, Трансільванія і Стамбул тепер не про нас. Я не хочу знову боротися за владу.

—Я розумію, Аслан. Ти знаєш, я завжди буду з тобою, ким би ми не були і де б не жили.

—Дякую, Елізабет.

—Ілона дивна останнім часом, чи не сказати б нам про це її батькам?

—Не думаю, що це доречно. Хай самі розбираються зі своїми дітьми. -відказав він і подивився на неї більш серйозно. —Зараз їм зовсім не до чого це, після смерті твого батька, Владу треба домовлятися з новим правителем про співпрацю в війні з турками. Ми не знаємо точно, чого очікувати від султана.

—Ох.. Добре, я зрозуміла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"