Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт 📚 - Українською

Читати книгу - "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність" автора Ганна Корт. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 68
Перейти на сторінку:
Глава тридцять п'ята. Антон

Після того як Юля втекла в мене сталася серйозна розмова з батьком який був невдоволений ні моїм, ні маминим учинком. 

—  Я казав тобі жінко не втручатися в їхнє життя!? А ти на томість зробила?  — голосив тато.

— А я все правильно зробила! Ця зміюка обдурювала нашого сина! Мені одразу вся ця історія не сподобалася! Я одразу запідозрила неладне й он як воно вийшло! — у відповідь кричала мама.

— А ти Антоне? Що ти нам про це скажеш? Може маєш здогадки як так вийшло? — запитує в мене батько склавши руки на грудях.

В мені накипіла лють і запитання батька прорвали дамбу давши їй виплеснутися на поверхню.

— Я скажу що ненавиджу тебе мамо. Ненавиджу за твій учинок! У нас з Юлею все було прекрасно доки ти не втрутилася! —  голосно кричу за що отримую дзвінкого ляпаса.

— Та як ти смієш мене винити у всьому? — з повними очима сліз запитує жінка, а я ще більше злюся.

Злюся на себе на неї на Юлю. На обличчі заходили жовна і я починаю кричати голосніше звинувачуючи маму у всіх гріхах. Коли втручається батько й штурхаючи виводить мене у двір.

—  Заспокойся кажу тобі! Припини матір винити ти винен не менше! Скажи мені от що краще, ти певен сам що Гришко тві син? — запитує батько серйозним тоном.

- Я вже не знаю,  — зізнаюся.

— Антоне я не знаю всього й не дуже добре знаю Юлю, але я знав її батька і за той короткий час що я мав змогу поспілкуватися з твоєю дружиною я побачив у ній його. І онука я теж на руках тримав і встиг помітити схожість з тобою. Тому от що я тобі скажу. Завтра поїдь до Юлі й зробіть повторний ДНК. Іноді в лабораторіях роблять помилки. Але завтра! Сьогодні вам обом потрібно охолонути, — кілька разів плеснувши мене по плечі тато повернувся у дім. 

Наступного ранку я позичив татову машину й поїхав додому. От тільки там я Юлі не застав. Одразу в голову прийшла думка що вона могла поїхати у  свою квартиру і справді на стоянці біля дому я одразу впізнав свій автомобіль. Я виїхав дуже рано хоч батьки й намагалися мене відмовити. 

Знайшовши двері з потрібним мені номером я почав у них дзвонити коли це не дало результату то я почав об них барабанити. Через хвилин десять двері відкрила сонна та розлючена Юля. Вона неохоче впустила мене до квартири й почала на мене кричати. Я слухав її, дивився на неї й мовчав. Я не знав що казати. Як виправдати свій учинок. І я не міг видати маму.

Мені було боляче знати що я завдав їй болю, боляче бачити її сльози й боляче почути її слова про те що увесь цей час ми виховували не нашого сина. Я побачив її страх такий подібний до мого і нарешті зрозумів що відчуваю і чого хочу.  Я нарешті побачив причину чому так довго мовчав.

Юля стала обличчям до вікна і тихо промовила.

— А що як він і справді не наш? Що як наш син зараз десь там не зрозуміло де і з ким, — по її голосу я зрозумів що дівчина плаче.

Я підійшов до неї ззаду, але так і не наважився торкнутись. 

— Я теж цього боюся. Ти питала чому, тому що я злякався. Я злякався що все ще було фарсом та грою. Злякався що втрачу тебе й сина до якого вже встиг не аби як сильно прикипіти.  Я кохаю тебе і ніщо у світі цього не змінить. 

Юля мовчить. Я стою поруч з опущеною головою Гришко лежить в колисці й белькоче на своїй дитячій мові щось нам не зрозуміле. Дівчина обертається до мене і я  бачу її заплакане обличчя від чого в середині все стискається.В цей момент хочеться себе убити від розуміння що причина цього — я і мій учинок.

— Їдьмо зараз лікарню і робимо повторний тест. Тільки цього разу перевірятимемо на батьківство обох. Можливо першого разу в лабораторії припустилися помилки? А що стосується нас. То мені потрібен час аби це все переварити та ухвалити правильне рішення.

— Добре я згоден. Якщо дозволиш я зберу Гришка, а ти поки підеш збиратися.

— Дякую, — відповідає Юля й виходить з кімнати.

Приїхавши до відповідного центру в нас беруть зразки ДНК. Називають суму та повідомляють що очікувати на результати потрібно буде чекати два тижні.

— Я поки поживу у своїй квартирі, — говорить Юля коли ми сідаємо в машину.

— Добре, якщо не заперечуєш я заберу Гришка сьогодні до себе, — пропоную їй у відповідь на що вона кивком голови дає згоду. 

Я підкидаю Юлю до її будинку й разом з Гришком їду до себе додому. Коли проходжу в порожню квартиру то відчуваю якусь порожнечу та намагаюся її ігнорувати. Я роблю звичні речі: купаю, переодягаю, годую та вкладаю на обід спатки малого. Після пробую попрацювати та нічого не виходить.  Після обіду  коли Гришко прокидається знову переодягаю його та годую.  На роботі я взяв відгул на ці два тижні пояснивши це тим що маю сімейні проблеми. 

Наступного дня мені подзвонила Юля й запитала чи не проти я що Гришко ще трохи часу побуде у мене. Я сказав що не проти. Так минув цілий тиждень. Увесь цей час я сам опікувався хлопчиком без сторонньої допомоги. І зізнатися чесно мені було страшенно важко. Але корисно. За цей час що син був мене я остаточно зрозумів що Гришко мій син! І байдуже на той аналіз! Кровне батьківство не таке й важливе. Важливо лише те що ти відчуваєш до дитини. Я люблю Гришка! А він мене. В ті моменти коли він називає мене тато, я ледь стримую сміх. Ці відчуття не можна описати словами їх можна лише пережити. І тепер я це ясно усвідомлюю.  

Єдиною проблемою тепер лишаються наші з Юлею стосунки яких вже, мабуть, і не має.  Я її сильно образив. Але я готовий будь-що спокутати свою провину. В серці все ще жевріє надія що все вдасться виправити. Залишилося лише дочекатися результатів тесту. Хоча я вже й так знаю його результат. 

Тепер я розумію що все що мені було потрібно аби стерти всі сумніви. Більше часу наодинці з сином. Ну що ж тепер вже маємо що маємо. Я отримав цінний урок на все життя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"