Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Незнайко в Сонячному місті 📚 - Українською

Читати книгу - "Незнайко в Сонячному місті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незнайко в Сонячному місті" автора Микола Миколайович Носов. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 64
Перейти на сторінку:
class="p1">У Кубика зарябіло в очах, і він довгий час не міг розгледіти, що вони їдуть зовсім не в той бік, куди треба було. Поступово він, однак, прийшов до тями і, оглянувшись навсібіч, сказав:

— Слухай, Клепко, куди ж ми їдемо?

— Як — куди? Куди треба, туди і їдемо.

— А куди нам, по-твоєму, треба?

— В Наукове містечко.

— Що? — закричав Кубик. — Це неподобство! Адже ми домовились на вулицю Творчості. Повертай зараз же назад!

— Навіщо назад, коли ми вже скоро доїдемо?

— А я кажу — назад!

Кубик учепився у кермове колесо й став повертати автомобіль, але Клепка не дав йому повернути. Автомобіль почав виписувати по бруківці зигзаги, вилетів на тротуар і, напевно, врізався б у газетний кіоск, якби Клепка не встиг своєчасно загальмувати.

Автомобіль зупинився так різко, що всі замалим не порозбивали собі носів. Деякий час Кубик і Клепка очманіло дивились один на одного. Нарешті Кубик випустив з рук кермове колесо й сказав:

— Вибач мені, Клепко! Я не повинен був хвататися за кермо. Ми ж могли розбитися.

— Ні, це я повинен вибачитись, — відповів Клепка. — Й ви мені, братці, вибачте! Я ж обманним шляхом хотів завезти вас не туди, куди треба. Мені дуже хотілося показати вам Наукове містечко.

— Гаразд, — відповів Незнайко. — Не будемо один на одного сердитись і поїдемо потихеньку назад.

Клепка знову завів мотор, повернув машину й потихеньку поїхав назад. Від сорому він низько похнюпив голову й так голосно зітхав, що Незнайкові стало жаль його. Щоб відвернути Клепку від похмурих думок, Незнайко запитав:

— Цікаво, на чому працює двигун цієї машини — на газованій воді, чи, може, на атомній енергії?

— Двигун працює не на газованій воді й не на атомній енергії, а на біопластмасі, — відповів Клепка.

— Що це за біопластмаса така? — запитав Незнайко.

— Біопластмаса, — це ніби жива пластмаса. А насправді ж вона, звичайно, не жива, та якщо зробити з неї стержень і пропускати через нього електрику, то стержень почне ніби сіпатися, скорочуватись, тобто ставати коротшим, як м'яз. Коли вам цікаво, я можу показати.

— Покажіть, — відповів Незнайко. — Дуже цікаво!

Клепка зупинив машину, взяв гаєчний ключ і одгвинтив декілька болтів, після чого вони з Кубиком взялися за кузов — один спереду, другий ззаду — й зняли його з коліс. Унизу всі побачили металеву раму й підойму, що приводила в рух колеса.

— Дивіться, — сказав Клепка. — Тут до підойми приєднаний стержень з біопластмаси. Коли увімкнути струм, стержень скорочується і тягне підойму до себе, завдяки чому колеса роблять півоберта, але, як тільки струм вимикається, стержень знову довшає і штовхає підойму, яка змушує колеса зробити другий півоберт. Так і відбувається обертання. Треба тільки, щоб струм весь час переривався, але стержень, скорочуючись, сам щоразу вмикає і вимикає струм.

Навколо розібраної машини одразу зібрався натовп коротульок. Кожному цікаво було глянути на конструкцію механізму.

— А звідки береться струм? — запитав Незнайко.

— Струм дає маленька електрична батарейка.

Клепка підійшов до кузова й показав маленьку батарейку від кишенькового ліхтарика.

— Невже така крихітна батарейка може рухати цілий автомобіль? — здивувався Незнайко.

— Ви не зрозуміли, — взявся пояснювати Незнайкові один коротулька, який стояв у натовпі. — Струм від батарейки тільки збуджує біопластмасу, тобто змушує її скорочуватись. Отож машину приводить у рух не енергія батарейки, а енергія, накопичена в біопластмасі. Такі двигуни з біопластмаси рухають у нас на фабриці верстати, інші механізми, й струму від однієї маленької батарейки цілком досить, щоб працювала вся фабрика.

— А звідки береться біопластмаса? — запитала Кнопочка.

— Росте на болоті. В ній концентрується сонячна енергія, як у деревах і взагалі в усіх рослинах. При пропусканні через біопластмасу струму накопичена в ній світлова енергія перетворюється на механічну.

— Слухайте! — сказав Пістрявенький, який досі уважно розглядав обладнання машини. — Я от весь час дивлюсь і не бачу в цій машині двигуна. А хіба можна так, щоб не було двигуна?

— Звичайно, не можна, — відповів Клепка. — Але оцей стержень з біопластмаси і є у машині двигуном.

— Ну, коли так, то тут нічому дивуватися, — сказав Пістрявенький. — Навпаки, було б дивно, якби автомобіль їздив без двигуна.

Всі довкола засміялися. Натовп потрохи збільшувався. Ззаду весь час підходили нові пішоходи. Хтось із перехожих запитав:

— Що тут трапилось?

— Може, яка аварія? — сказав другий.

Третій почув слово «аварія» і закричав:

— Братці, аварія!

— Гляньте-но, братці, як машина розбилася! — закричав четвертий. — Кузов набік звернуло, самі колеса лишилися!

— А шофер, подивіться, як покалічився! Весь у бинтах! — сказав хтось, показуючи пальцем на Клепку.

Як тільки розлетілася звістка про аварію, натовп став збільшуватись удвічі. Клепка побачив, що справа набирає небажаного напрямку, й вирішив скоріше від'їхати. З допомогою Кубика він поставив кузов на місце. Всі сіли в машину. Клепка натиснув педаль переривача, але машина чомусь не рушила.

— Що за халепа! — пробурчав Клепка, вертячись на місці й смикаючи за підойми. — Струму чомусь нема… Ах, щоб тобі! Батарейка пропала! Мабуть, хтось одгвинтив…

— А може, вона на землю впала? — сказав Кубик.

Усі вилізли з машини й стали шукати батарейку.

— Тільки що тут була! — гарячкував Клепка. — Пригадуєте, я показував.

Натовп тим часом заповнив усю вулицю. Рух транспорту припинився. Протискуючись між коротульками, до машини пробрався міліціонер на гусеничному мотоциклі.

— Що трапилося? — закричав він сердито. — Чому натовп збираєте?

— А його ніхто не збирає! — огризнувся Клепка.

— Чому не проїжджаєте?

— Ось сядьте за кермо й спробуйте проїхати, коли батарейки нема! — глузливо відповів Клепка й, повернувшись до натовпу, закричав: — Братці, може, хто-небудь помилково одгвинтив батарейку й сховав у кишеню?

У натовпі пролунав сміх.

Міліціонер докірливо похитав головою й сказав Клепці:

— Вам, дорогий, судячи з вашого вигляду, слід було б лежати в лікарні, а ви на волі розгулюєте.

На це Клепка відповів:

— Поговори в мене ще тут!

— Гаразд, — сказав міліціонер. — Сідайте в машину, я вас до міліції одвезу — там розберемося, що до чого, а тут не треба збирати натовп.

Кубик підійшов до Незнайка й сказав:

— Ви їдьте в зоопарк на автобусі чи на таксі, а я з Клепкою поїду в міліцію і все поясню. Боюся, щоб Клепка без мене там не наговорив чогось зайвого. Він чомусь не любить міліціонерів.

Клепка й Кубик сіли знову в машину. Міліціонер поставив гусеничний мотоцикл спереду й, зачепивши машину гаком, потягнув її на буксирі в міліцію.

Розділ тридцятий

Як Незнайко загубив чарівну паличку

Коли Незнайко і його супутники прибули в зоопарк, донь уже був у повному розквіті. Весь ранок у них змарнувався на розмови й

1 ... 55 56 57 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незнайко в Сонячному місті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незнайко в Сонячному місті"