Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська "

Ерік почав задихатися і ривком втягнув в себе повітря. Він дивився на Тіну, ніби ніколи не бачив оголеного тіла жінки. Такого чудового – ніколи!

Тіна насилу стримувала зрадливе тремтіння в колінах і продовжувала стояти спиною до нього. Не знала, чи спостерігає за нею зараз Ерік, але згоряла всередині від хвилювання. Вона вперше роздяглася догола перед чоловіком.

Дівчина не хотіла, щоб Адлер здогадався, що це стало справжнім випробуванням. Нехай продовжує думати, що вона сильна, впевнена, і все контролює. Нема сенсу губитися, зображати скромницю, якщо на тебе дивляться так зневажливо. Тіна була абсолютно впевнена, що Адлер сказав правду: вона йому байдужа.

Поглинута своїми думками, дівчина стояла під душем із заплющеними очима, по тілу стікали потоки води. Виявляється, вона сильно змерзла, а гаряча вода так приємно зігрівала, що не хотілося йти. Але їй довелося закрити кран, не можна ж тут стояти. Звук струменної води миттєво стих. У квартирі було дуже тихо, ніби вона була зовсім одна. Ніякого руху за спиною.

Тіна потяглася за рушником, швидко обернула його навколо тіла і тепер могла повернутися до Еріка.

Як вона й припускала, він навіть не дивився у її бік. Спокійно сидів на високому табуреті. Спершись ліктем об стіл, Ерік розсіяно потягував коньяк із напівпорожнього келиха. Він перевдягся у сірі лляні штани та білу футболку. Широкі вилиці наголошували на мужності молодого красивого обличчя. Світле волосся здавалося трохи розпатланим, ніби він щойно його сильно розтріпав рукою. Густе пасмо впало на чоло, і в Тіни виникло бажання запустити пальці в його волосся, нахилити його обличчя до свого і поцілувати.

– Ерік, де мені можна лягти? – Нарешті запитала Тіна.

Він повільно повернув голову і зміряв її з ніг до голови якимсь дивним, важким, задумливим поглядом.

– Очевидно, що на ліжку. Воно тут одне. Я дам тобі свою футболку, якщо хочеш, але не заперечуватиму, якщо будеш спати голою.

Його голос звучав трохи роздратовано, і Тіна розуміла чому.

– Спасибі тобі. Обіцяю, що завтра заберуся з твоєї квартири навіть раніше, ніж ти встигнеш прокинутися.

Ерік не повірив їй. Мабуть, Тіна сподівалася, що після цих слів він переконуватиме її залишитися. Але Адлер не хотів допомагати та підігравати їй. Більше того, він був повністю впевнений, що як тільки вони ляжуть у ліжко, Тіна приступить до активних дій, і з нетерпінням чекав на цей момент істини. Але вранці в будь-якому випадку він відправить її з очей геть.

– Дуже на це надіюсь! – Ерік лукаво усміхнувся, помітивши, як вона сприйняла його відповідь. Тінь розчарування та образи ковзнула на її обличчі.

Потім вона мовчки розвернулася і пішла до ліжка. Еріку раптом стало не по собі. Наче й справді засмутилася. Захотілося наздогнати її, обійняти, притиснути себе, заспокоїти.

Чорт, як їй це вдається? Вона тонко та делікатно маніпулювала ним. Ерік сердився на себе. З нього було достатньо й матері з її отруйними методами напоумити сина і невгамовним прагненням керувати його життям. Він зневажав розважливих, хитрих, лицемірних мисливців за його багатством. І Тіна стала однією з них.