Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Кращого виходу я не придумала, тому погодилася з братом. Мені спати поки не хотілося, але пам'ятаючи ті рази, коли я використовувала магію, скоро настане момент, що я просто відключуся і засну. Головне, щоб з коня не звалилася до тих пір, поки встигнемо відійти подалі від цих місць.

Всадивши сплячого красеня, ми вирушили в дорогу. Йти старалися, подалі від доріг і чужих очей. Тільки, зрештою, заблукали, забравшись в якусь хащу. Але то було на краще, Ваньку вже зморив сон, та й я була не в найкращому стані.

Прив'язавши коня, поклала сонного брата спати поруч з принцом, сама обійшла кругом місце, де ми зупинилися, розвідуючи обстановку. Переконавшись у тому, що нам нічого не загрожує, лягла поруч з чоловіками, все одно сил вже ні на що не залишилося.

Розбудила мене тиха розмова, але голоси були незнайомі. Страх відразу підкрався під шкіру.

Боячись побачити поруч ворогів, привідкрила одне око. Яке ж було моє здивування, коли виявила у багаття не тільки брата з принцом, але і Дугла з кількома воїнами.

Як пізніше мені Ванька пояснив, вони з принцом прокинулися дуже голодними і вирішили сходити на полювання. Поки бродили в пошуках дичини натрапили на загін на чолі з тим самим командувачем, що і мене вперше зустрів.

Помітивши, що я вже не сплю, Дракон запросив мене до багаття і сунув у руки в'ялене м'ясо і шматок хліба.

Серед воїнів виявилися знайомі, ще з тієї самої пори, як вперше потрапила в цей світ. Зараз вони мене з цікавістю роздивлялися.

Інша б на моєму місці збентежилася, в цьому світі леді не носять джинси, але мене їхні погляди анітрохи не чіпали. Чи то я стала такою не пробивною, чи то голод сильніше сорому виявився. Я з задоволенням почала жувати м'ясо, яке несподівано здалося неймовірно смачним.

Розмови, що при моєму наближенні на час стихли, зараз поновилися. Чоловіки обговорювали становище на кордоні. Загін якраз і прямував до ворожого війська, вкотре мене дивуючи. Невелика жменька воїнів, їхала, щоб битися з трьома сотнями добре озброєних ворогів.

Я майже не слухала, всі ці чоловічі військові штуки мене мало цікавили. Підкріпившись, сидячи дрімала, поклавши голову на коліна. Коли в мої супутані сонні думки несподівано увірвався обривок розмови, прогнавши повністю сон.

- Видячі передрекли появу Білого дракона, - тихо розповідав Дугл. – Палац збуджений цією новиною.

***

Принц слухав свого вірного командувача, і на серці ставало все тривожніше.

Варто було слуху про те, що Чорний дракон зник зі світу просочитися, як тут же з усіх боків поперли вороги, які давно жадали захопити країну магів і підкорити могутній клан.

Дрібні корольки ініральських держав мріяли, що зможуть панувати над його народом. Перевершуючи числом війська імператора, вони немов сарана повилазили зі своїх дір, в надії захопити такий жаданий світ.

Не встиг Дугл з воїнами повернутися з північних кордонів, де кілька днів перед цим відбивали одну атаку за другою, коли почув про появу тут ворогів. Поповнивши запаси провізій і залишивши поранених, без зволікання і відпочинку його загін вирушив назустріч ворогові.

Сусіди розійшлися не на жарт. Його високість похмуро дивився на полум'я багаття. Насамперед принц планував втихомирити їх, та так, щоб більш неповадно було пхатися на чужі території.

А тут ще й Видячі. То від них ні слуху, ні духу сторіччями, а тут активізувалися, що не день то нове пророцтво.

За легендою, коли Білий дракон прийде, запанують мир і благоденство. Країну чекає небачений підйом і процвітання. Тому палац так спалахнув. Влада імператора тепер під загрозою. Всі кинулися шукати свою птицю удачі, вірніше дракона, починаючи від принців і закінчуючи простими воїнами.

Той, хто приведе його до трону, і стане наступним імператором. Навіть батько виявився залучений в цю лихоманку пошуку Білого дракона. Невже вирішив одружитися вчетверте?

Тільки це одна частина легенди, є ще друга, про те, що Чорний дракон битиметься з Білим і після їх битви залишаться лише мертві тіла та випалена земля.

Магія Білого дракона друга за силою і належить вона жінці. Зберегти світ можна лише закохавши в себе носійку білої магії. Йому одному це під силу, не дарма дана магія любові. У решти шансів набагато менше.

Асгард поглянув на сплячу дівчину. Але він вже знайшов свою суджену. І ким би не була та, що несе в собі магію Білого дракона, високості не було ніякого діла до неї.

Однак і ворогам вона не повинна дістатися. Кровопролиття і так достатньо. З року в рік інірали терзають їхні кордони, тепер ще й це.