Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Та вже досить, - озвався нарешті Сіріус, коли Джеймс ефектно впіймав снича, а Червохвіст радісно закричав, - бо Червохвіст від захоплення зараз напудить у штани.

Червохвіст порожевів, але Джеймс лише всміхнувся.

- Добре, якщо це тебе так дратує... - він сховав снича в кишеню. Гаррі мав чітке враження, що лише перед Сіріусом Джеймс не хизувався, як перед усіма іншими.

- Мені тут нудно, - буркнув Сіріус. - Швидше б настав повний місяць.

- Мусиш зачекати, - похмуро озвався Люпин, що не відривався від книжки. - Попереду ще трансфігурація, якщо тобі нудно, то перевір мене. На, візьми... - і він подав йому підручника.

Але Сіріус зневажливо пирхнув. - Мені ця дурня не потрібна, я й так усе знаю.

- Зараз розвеселишся, Гультяю, - неголосно сказав Джеймс. - Дивися, хто там...

Сіріус повернув голову. Завмер, наче пес, що занюхав зайця.

- Чудово, - тихо промовив він. - Слинявус.

Гаррі озирнувся, щоб побачити, на кого дивиться Сіріус.

Снейп тим часом звівся на ноги і запихав у ранець питання для СОВ. Коли він вийшов із затінку кущів і пішов по траві, Сіріус і Джеймс теж повставали.

Люпин із Червохвостом продовжували сидіти. Люпин не відривався від книжки, хоч його очі не рухалися, а між бровами з'явилася зморшка. Червохвіст пожадливо зиркав то на Джеймса з Сіріусом, то на Снейпа.

- Як ся маєш, Слинявусе? - голосно привітався Джеймс. Снейп відреагував так миттєво, ніби очікував нападу. Кинув на землю портфель, сягнув рукою під мантію і вже витягав чарівну паличку, коли Джеймс вигукнув:

- Експеліармус!

Снейпова чарівна паличка злетіла на три-чотири метри вгору й упала в траву в нього за спиною. Сіріус зареготав.

- Імпедімента! - крикнув він, спрямовуючи на Снейпа чарівну паличку. Той полетів на землю, не маючи змоги дотягтися до власної палички, що лежала в траві.

До них обернулися всі учні. Деякі повставали й попідходили ближче. Одні поглядали на те, що відбувалося, боязко, а іншим видовище подобалося.

Снейп, важко дихаючи, лежав на землі. Джеймс і Сіріус насувалися на нього, тримаючи напоготові чарівні палички, причому Джеймс увесь час озирався на дівчат біля води. Червохвіст уже був на ногах і жадібно за всім стежив, обходячи Люпина, щоб краще бачити.

- Як іспити, Слинько? - поцікавився Джеймс.

- Я бачив, як він аж носом тер об пергамент, - лиховісно сказав Сіріус. - Тепер пергамент, мабуть, такий заяложений, що ніхто не розбере жодного слова.

Дехто з учнів засміявся. Снейпа тут помітно недолюблювали. Червохвіст теж пронизливо захихотів. Снейп спробував підвестися, але закляття ще не втратило своєї сили. Він борсався, наче обплутаний невидимими мотузками.

- Ти... зачекай-зачекай, - він важко дихав і дивився на Джеймса з неприхованою ненавистю, - зачекай... ти!

- Чого іще чекати? - холодно спитав Сіріус. - Що ти збираєшся зробити, Слинько? Витерти собі носа?

Снейп лайнувся і почав їх проклинати, але його чарівна паличка лежала за три метри від нього, тож нічого не сталося.

- Помий собі рота, - холодно відреагував Джеймс. - Брудозникс!

Зі Снейпового рота вилетіли рожеві мильні бульбашки, Губи його вкрилися піною, він почав хапати ротом повітря й задихатися...

- ВІДЧЕПІТЬСЯ від нього!

Джеймс і Сіріус озирнулися. Джеймсова вільна рука відразу потяглася до волосся.

То була одна з тих дівчат, що сиділи на березі озера. Густе темне волосся з рудуватим відливом падало їй на плечі, відтінюючи дивовижні зелені мигдалеподібні очі... Гарріні очі.

Гарріна мама.

- Як ся маєш, Еванс? - привітався Джеймс, і голос його раптом став дуже лагідний, глибокий і дорослий.

- Відчепіться від нього, - повторила Лілі. Вона дуже неприязно зиркнула на Джеймса. - Що він вам зробив?

- Ну... - Джеймс обмірковував відповідь, - вистачає самого факту його існування...

Дехто засміявся. Сіріус і Червохвіст теж. Люпин, що все ще не підводив очей від підручника, не сміявся. Не засміялася й Лілі.

- Поттере, ти вважаєш, що це смішно? - холодно спитала вона. - Ти просто самовпевнений нахаба. Відчепися від нього.

- Відчеплюся, Еванс, якщо почнеш зі мною зустрічатися, - швидко сказав Джеймс. - Погодься, і я ніколи не підніму паличку на того Слинька.

Стримувальне закляття за його спиною вже почало втрачати силу. Снейп, випльовуючи з рота мильні бульбашки, поповз до своєї чарівної палички.

- Я не стала б з тобою зустрічатися, навіть якби довелося вибирати між тобою і кальмаром, - відрубала Лілі.

- Не пощастило, друже Золотороже, - весело поспівчував Джеймсові Сіріус і повернувся до Снейпа. - ОЙ!

Та було вже пізно. Снейп націлив чарівну паличку прямісінько на Джеймса. Блиснуло світло, і на Джеймсовім лиці з'явилася рана, забризкавши кров'ю мантію. Джеймс крутнувся, знову спалахнуло світло, і ось уже Снейп висів у повітрі догори дриґом, мантія закотилася йому на голову, оголивши бліді худющі ноги й сіруваті труси.

Учні в натовпі заулюлюкали, а Сіріус, Джеймс і Червохвіст аж покотилися зі сміху.

Лілі, розлючене обличчя якої ледь-ледь пересмикнулося, ніби вона й сама готова була всміхнутися, крикнула:

- Опусти його на землю!

- В момент, - погодився Джеймс і легенько смикнув чарівною паличкою. Снейп гепнувся на землю. Виплутавшись з-під власної мантії, він швидко зірвався на ноги й наставив чарівну паличку, але Сіріус вигукнув: «Петрифікус Тоталус!» - і Снейп знову повалився, мов колода.

- ВІДЧЕПІТЬСЯ ВІД НЬОГО! - закричала Лілі. Вона теж витягла чарівну паличку. Джеймс і Сіріус боязко озирнулися.

- Ой, Еванс, не змушуй мене знову хапатися за паличку, - попередив Джеймс.

- То розчаклуй його!

Джеймс тяжко зітхнув, повернувся до Снейпа і пробурмотів протизакляття.

- Будь ласка, - зітхнув він ще раз, поки Снейп зводився на ноги. - Тобі пощастило, Слинявусе, що тут була Еванс...

- Мені не потрібна допомога задрипаної бруднокровки! Лілі закліпала очима.

- Прекрасно, - холодно озвалася вона. - Надалі я тебе не рятуватиму. І не забудь випрати труси, Слинявусе.

- Попроси в Еванс пробачення! - заревів Снейпові Джеймс, погрозливо націлившись чарівною паличкою.

- Мені не потрібно, щоб ти витягав з нього вибачення, - крикнула Лілі, повертаючись до Джеймса. - Ти нічим не кращий за нього.

- Що? - вибухнув Джеймс. - Я НІКОЛИ не обізвав би тебе... сама знаєш як!

- Розтріпуєш свої