Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Сонце нещадно пече, спопеляючи променями, і сліпе очі. Доводиться жмуритися. Навколо панує атмосфера хаосу, і Насті хочеться скоріше втекти всередину. Ні, вона звикла до такого життя і справа тут не в тому, що їй не подобаються подібні заходи. Скоріше справа в Стасі, який повністю поглинений позуванням і балаканиною з Віктором на Настю жодного погляду не звернув.

 Дурниці такі, обсмикнула себе дівчина. Коли вона підходила до зони, думала що як і завжди Стас побачить її і довгим поглядом обіллє, таким, яким може дивитися тільки він. Багатозначним і чуттєвим. Тим, від якого у неї всередині все вузлом скручує, а він навіть не привітався. Головою в її сторону кивнув і на цьому все. Не оцінив зовнішній вигляд, хоча дівчина знала, що виглядає приголомшливо. Чоловіки проводжають її поглядом ось уже кілька хвилин, поки вона тупцює на доріжці, а імениті особистості компліменти відвішують і роздягають очима.

- Настя, я відійду, - крикнув на вухо Вітя, і швидким кроком попрямував в сторону, привітно махнувши комусь рукою. Дівчина на мить розгубилася, а потім раптом відчула, як на її талію лягає рука Багірова. Тут же здригнулася, коли шкіру в цьому місці запекло. Голову здивовано підняла. Стас широко посміхався в камеру, перевів на дівчину швидкий погляд і кивнув у бік фотографів, що товпилися перед ними.

- Посміхайся, Настя, - зараз на підборах дівчина діставала хлопцеві якраз до лінії очей і коли він, перебуваючи в такій безпосередній близькості, звернувся до неї, у неї подих сперло, тому що легкі миттєво охопив розсіяний запах цигарок упереміш з його власним.

Порочні губи, викривлені в чуттєвій посмішці прямо навпроти неї, в декількох сантиметрах від її власних, які Настя силиться не облизати. По тілу пробігає тремтіння, як раз коли зліва їх гукає один з фотографів.

- Стас, Анастасія, подивіться, будь ласка, сюди.

Пара слухняно направляє погляди куди просять і злегка повертається напівбоком так, що тепер Настя спиною відчуває тепло піджарого тіла Стаса і у неї перед очима починає плисти від того, як між ними спалахують сотні крихітних розрядів струму. Господи, лає себе дівчина, намагаючись угамувати тремтіння в колінах, на них дивляться мільйони глядачів і телеглядачів, тому як всі дні фестивалю транслюватимуться в прямому ефірі одного з провідних музичних каналів, а вона ледве на ногах стоїть. Жар, що охопив тіло бідолашної дівчини, стрімко поширюється, погрожуючи розростися до катастрофічних масштабів. Стас же здається, навпаки, недозволено розслабленим. Ліниво киває на камери, махає рукою кудись в сторону і знову повертає погляд туди, звідки доноситься світло спалахів. Це його світ. Його люблять, не Настю. Що вона взагалі тут робить? Вона ж навіть не зірка. І Вітя, чорт би його забрав, кудись запропастився.

Настя не помітила, як вимовила обурення вголос.

- Що з настроєм? - пролунав над вухом трохи хриплуватий голос Стаса, від якого у Насті мурашки вниз по шиї побігли.

- Все гаразд, - буркнула, продовжуючи широко посміхатися, навіть не глянувши на хлопця.

- Не вірю. Коли все відмінно, не бурчать невдоволено перебуваючи там, де інші лише мріють.

- Це де ж? Поруч з тобою?

- Взагалі-то я мав на увазі червону доріжку, але й зі мною теж, - пара не дивилася один на одного, звернувши погляди в об'єктиви, та й чути їх ніхто не міг через безперервний шум, що долинав з усіх боків.

- Яка зарозумілість, - фиркнула дівчина.

- Так що з настроєм? Вечір видався поганим? Шампанське несмачне або трах не задовольнив? - проігнорувавши її заяву, нахабно поцікавився Стас.

Настя від потрясіння різко до нього повернулася, тут же пошкодувавши про необачний вчинок. Стас не встиг відсторонитися, і їх губи опинилися в недозволеній близькості. Настільки близько, що у обох подих перехопило.

Потемнілі карі очі уважно вивчають лінію скул Насті, чіпляються за губи, а вона провалитися крізь землю готова, тому що відчуває на фізичному рівні то, як він дряпає їх цим пронизливим поглядом. Долоні миттєво спітніли, в роті пересохло. Схаменувшись, Настя спішно відвернулася і знову натягнула фальшиву усмішку, хоча тепер це було зробити набагато складніше.

- Це не твоя справа, - огризнулася, скрипнув зубами.

- Ну чому ж? Я хвилююся за дорого продюсера, - так само з посмішкою і кивнувши головою знайомому виконавцю, саркастично зауважив Стас. - Він так старався організувати романтичну вечерю. Сподіваюся, ти добре його нагородила за старання?

- На самому вищому рівні, - гордо завдала удару у відповідь і відчула, як чоловічі пальці впиваються в спину через тонку матерію сукні. Вдоволено посміхнулася.

- А це подяка за ніч? - недбалий кивок голови на намисто, інкрустоване дорогоцінним камінням, і прикрашаюче витончену шию.

- Тобі не здається, що ти занадто багато собі дозволяєш? - сталевим голосом вимовила дівчина.

- Ні, не здається. Я ж дурний, неосвічений пацан, який до тебе ще не доріс. Як вмію, так і веду себе.

Настя не встигла відповісти, бо справа їх уже кликав один з працівників, призначений для того, щоб проводжати зірок на їх місця в залі. Вітя, виявляється, був усередині і давав ще одне інтерв'ю. Стас випарувався, даючи Насті довгоочікуваний перепочинок. Господи, як їй хотілося роздерти йому фізіономію нігтями за те, з ким посмів її порівнювати. Борзий самозакоханий хам.

Дівчині вдалося заспокоїтися тільки через хвилин двадцять після початку концерту. Один за одним на сцену виходили виконавці, дивуючи публіку несподіваними дуетами, новими аранжуваннями власних композицій, та й просто неперевершеними постановками номерів, за які Настя відчувала неприкриту гордість. Адже більшість з них ставив Тім.

Ближче до кінця першого вечора, коли публіка була в найдрайвовішому настрої, готова, нарешті, зустріти фаворита, ведуча оголосила Стаса Багірова.

Зал завив. Приголомшуючий вереск лився з усіх боків, поки на сцену виходив він. Той, кому публіка сьогодні належала беззастережно. Стас і відчував себе королем, вигукуючи вітання в мікрофон.